Бути стратегом і уявляти себе ним - це дві великі різниці

З виступу Голови Рахункової палати  Валентина Симоненка
на Сесії Верховної Ради України 31.10.2006 року

Щоб бути послідовними, необхідно визнати, що режим надзвичайності з бюджетом країни триває вже друге десятиліття і є стійким синдромом хронічної хвороби економіки. Давно назріла необхідність подивитися на цей процес тверезим поглядом, без нашарувань жахів, якими лякають країну  засоби масової інформації та окремі політики, чию позицію можна охарактеризувати відомими словами  Шота Руставелі: "Кожен уявля себе стратегом, дивлячись на бій здаля".

Головним пріоритетом бюджетної політики в 2007 році Уряд визначив стимулювання інноваційно-інвестиційної активності і підтримки вітчизняного виробника, кардинально помінявши пріоритети економічного розвитку країни 2005-2006 років, коли основний акцент було зроблено на стимулювання споживання, що, як показала практика, себе не виправдало. Наслідки реалізації такої політики негативно вплинули як на темпи економічного зростання, так і на бюджетну політику загалом. З огляду на це, логічною є пропозиція   усунути перекоси в економіці  за рахунок зміни напрямів бюджетних потоків, поставивши на перше місце навіть не її зростання, а сталий розвиток господарської інфраструктури.

Але зміна вектора економічного розвитку не повинна відбуватися за рахунок соціальної складової бюджету в умовах прогнозованих високих інфляційних очікувань. У проекті бюджету питома вага соціальних витрат в їх загальному обсязі залишається на рівні поточного року, а в кількісному виразі навіть зростає. Тому питанням з питань в реалізації наміченого курсу є фінансові ресурси - їх кількість і ефективність використання.

У бюджеті 2007 року на реалізацію заходів інвестиційної політики передбачається залучити значні суми коштів, але без конкретної розшифровки на які інвестиційні проекти вони будуть використані.

Те ж саме можна сказати про перехід до інноваційної моделі розвитку економіки держави. Передбачено 34 мільярди гривень на становлення такої моделі розвитку економіки. Це мінімально необхідна критична маса. Але 10  мільярдів гривень з них планується отримати від приватизації державного майна і продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Як свідчить практика минулих років, надходження таких коштів надто проблематичне і залежать від багатьох чинників.

Обмеженість джерел інноваційно-інвестиційних витрат вимагає пошуку нових рішень. На нашу думку, одним з них є розширення банківського, а не бюджетного кредитування. А  роль держави в цьому питанні повинна зводитися до компенсації процентних ставок за кредитами для пріоритетних завдань економічної і бюджетної політики.

Багато що залежить від ефективної податкової політики. Проте проект державного бюджету передбачає підвищення фіскального навантаження в деяких секторах економіки за рахунок збільшення розмірів ставок по окремих податках і платежах. Традиційно, залишилися невирішеними проблемні питання, що стосуються платіжної дисципліни, адміністрування податку на додану вартість та ряд інших.

Наявність в профільних законах норм, що передбачають залежність розміру планових асигнувань від ВВП або національного доходу, можуть елементарно розбалансувати бюджет. За підрахунками фахівців Рахункової палати, тільки по шести профільних законах необхідні додатково бюджетні асигнування в сумі, що досягає майже 200  мільярдів гривень. Переконаний, що саме в цьому криється вал депутатських поправок і пропозицій до бюджету (3,6 тисячі). Я вже не кажу про суперечливі законодавчі норми, деякі з  яких навіть не відповідають  здоровому глузду.

Йдеться, зокрема, про ціну питання щодо використання коштів від приватизації. Створюється  враження, що Уряди, які змінюються як у калейдоскопі, свідомо не вносять змін до Бюджетного кодексу, щоб спонукати до безпредметних дискусій про правильність  використання коштів від приватизації. Але при цьому, наприклад, багатомільярдні суми, як це сталося зокрема з коштами від приватизації "Криворіжсталі", зникають  безслідно, не залишаючи ніякого позитивного сліду в розвитку економіки держави.

До кінця також не вирішена проблема реального впровадження програмно-цільового методу планування витрат державного бюджету, що є основою ефективності та прозорості їх виконання. Переважна більшість бюджетних програм належним чином не узгоджені із діючими загальнодержавними програмами, які, у свою чергу, не відповідають вимогам Закону України "Про державні цільові програми". Тому, як правило, вони є зведеними розрахунками потреб на утримання підвідомчих установ головних розпорядників і ніяких конкретних завдань не вирішують.

При формуванні витрат державного бюджету на 2007 рік враховано 89 державних цільових програм. З них тільки 19  затверджені Верховною Радою, а повинні затверджуватися всі без винятку.

З року в рік залишається невирішеною проблема спеціального фонду. Надходження до нього загальнодержавних доходів і цільова прив'язка до них конкретних витрат протирічать  бюджетним принципам, спотворюють виконання бюджету, ставлять під загрозу реалізацію важливих державних програм. Конкретний приклад: одна з найважливіших державних програм - "Утилізація твердого ракетного палива", передбачена в спеціальному фонді державного бюджету, а її фінансування поставлене в залежність від надходження зборів за забруднення навколишнього середовища і грошових штрафів. У той же час за програмою утилізації криється проблема, що може перевершити за можливими наслідками Чорнобильську катастрофу. Тому її фінансування повинне здійснюватися тільки за рахунок загального фонду, а не ставитися у залежність від непередбачуваних штрафів та зборів.

Коли врахувати проблеми, недоліки, прорахунки в бюджетній політиці загалом і  в проекті Держбюджету зокрема, то вже сьогодні можна стверджувати, що їх наявність  не дозволить виконувати бюджет прозоро і ефективно. А в соціальній політиці на державному рівні для оправдання цього буде продовжуватися маніпулювання громадською думкою.

У проекті  Держбюджету задекларовано збільшення фінансової самостійності місцевого самоврядування шляхом децентралізації управління бюджетними коштами. При цьому продовжується процес концентрації ресурсів в державному бюджеті і, природно, ухвалення рішень про їх використання на центральному рівні. Міжбюджетні трансферти на 2007 рік у складі державного бюджету збільшені в порівнянні з 2006  роком на 5,5 мільярда гривень. При цьому власні доходи регіонів зменшилися і складають 52,9 відсотка від загальної суми доходів. А передбачені бюджетом мізерних 100 мільйонів гривень субвенцій місцевим органам для стимулювання розвитку регіонів і  депресивних територій зокрема, навряд чи сприятимуть вирішенню назрілих проблем регіонального рівня.

Але, напевне, багатьом зрозуміло, що ніякі обсяги трансфертів державного бюджету і формульний підхід в системі міжбюджетних відносин не допоможуть вирішити це завдання. На наш погляд, суть цієї складної багатопланової проблеми криється в концептуально неправильному підході до поняття регіональної політики, економічних взаємовідносин між центром і регіонами, підміною понять регіональна політика і організація системи місцевого самоврядування. А життя, особливо в осінньо-зимовий період, вимагає ліквідовувати чинники, які стримують економічний розвиток регіонів, підвищення їх фінансової самостійності.

Народні депутати і члени Уряду України, як повноважні представники політичної влади в економічному просторі України, повинні суворо дотримуватися не лише дотримання законів, а і норм моралі. І  багато серйозних політиків починають усвідомлювати просту й беззаперечну істину - економічні реформи в нашій країні погано реалізуються тому, що не супроводжуються реформами моралі. І довготривала бюджетна криза - це передусім криза моралі і правосвідомості, яка давно переросла в кризу державного управління.

Завершуючи розмову про проект Державного бюджету в контексті морально - етичної проблематики управління економікою країни, думаю, що саме таку - за великим рахунком моральну, відповідальну перед державою і народом політику Рахункова палата вела і вестиме в області державного фінансового контролю. Бажано щоб це усвідомили також всі ті від кого залежить стратегія обгрунтування та успішного виконання Держбюджету України на наступний рік.