23 квiтня 2019    
Пошук
Головна » Архів » Бюлетені » 2003 рік
04.06.2003  |  Рахункова палата

Про результати аналізу причин та фінансових наслідків реструктуризації зовнішніх боргових зобов'язань України перед органами управління іноземних держав - членів Паризького клубу кредиторів


Київ 2003


Члени Колегії Рахункової палати України:

 

Симоненко В.К. -

Голова Рахункової палати

Маліков В.В. -

Перший заступник Голови Рахункової палати

Мельничук В.Г. -

заступник Голови Рахункової палати

Хропатий Б.Ф. -

Секретар Рахункової палати

Вітковська Л.В. -

директор департаменту контролю видатків на державне управління

Головань М.М. -

директор зведеного департаменту контролю та аналізу бюджетів України

Зіпір А.П. -

директор департаменту контролю видатків на промисловість та енергетику

Іваненко Ю.В. -

директор департаменту контролю державного боргу та діяльності банківських установ

Невідомий В.І. -

директор департаменту контролю видатків на судову владу, оборону, правоохоронну діяльність та безпеку держави

Немировський В.Л.-

директор департаменту контролю використання коштів цільових бюджетних та державних позабюджетних фондів

Огородник В.С. -

директор департаменту контролю видатків на АПК та виробничу інфраструктуру

Пилипенко В.П. -

директор департаменту контролю за дотриманням законодавства з питань бюджету

Тахтай В.Є. -

директор департаменту організації та здійснення контролю за використанням коштів державного бюджету в регіонах

Фліссак Я.А. -

директор департаменту контролю видатків на соціальну сферу та науку

 

Про результати аналізу причин та фінансових наслідків реструктуризації зовнішніх боргових зобов'язань України перед органами управління іноземних держав - членів Паризького клубу кредиторів / Підготовлено департаментом контролю державного боргу та діяльності банківських установ і затверджено постановою Колегії Рахункової палати від 28.02.2003 № 4-1 / - Київ: Рахункова палата України, 2003. - Випуск 10.

 

 

© Рахункова палата України.
Матеріал офіційний.
При використанні посилання на Рахункову палату обов´язкове.

 

1. Вступ

Отримання Україною іноземних кредитів від урядів (органів управління) іноземних держав започатковано у 1992 році.

Першу гарантію на залучення іноземного кредиту Кабінет Міністрів України надав у квітні 1992 року, останню - у квітні 1999 року.

За сім років Урядом України надано 140 гарантій на отримання іноземних кредитів на загальну суму 2,6 млрд. дол. США, з яких фактично одержано 2,4 млрд. дол. США (анульовано 9 гарантій на суму 0,2 млрд. дол. США).

Ці іноземні кредити надавалися урядами іноземних держав, що є членами Паризького клубу кредиторів (Німеччина, США, Франція, Італія, Японія, Швейцарія, Іспанія, Чехія, Канада) для фінансування експорту підприємств цих країн шляхом оплати зовнішньоекономічних договорів (контрактів) на поставку в Україну товарів, робіт (послуг), тобто, за своєю формою це були товарні (зв'язані) кредити.

У межах цих кредитів закуповувалася сільгосптехніка та запасні частини, засоби захисту рослин та насіння, нафтопродукти, виробниче обладнання (переважно для металургійної промисловості), медикаменти та медичне обладнання, зерно та інше.

Іноземні кредити, залучені під державні гарантії, надавалися конкретним українським підприємствам, в основному, на умовах окупності та повернення.

Протягом 1992-1999 років отримувачами цих кредитів стали 77 підприємств-позичальників.

Рішення про державні запозичення, які постійно збільшували державний борг і не завжди були всебічно обгрунтованими, приймала невелика група посадових осіб Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України (ліквідована Указом Президента України № 932 від 31.07.2000 ) без конкурсних процедур, на основі суто адміністративних методів і оцінок, без будь-якої особистої відповідальності за можливі негативні наслідки при їх використанні та поверненні, перекладаючи їх на державний борг, а весь тягар повернення запозичених коштів - на все суспільство та майбутні покоління.

Системний аналіз впливу державних запозичень на економіку як в поточному, так і в перспективному періоді Валютно-кредитною радою та Урядом не проводився, не прораховувалися також можливості Державного бюджету України обслуговувати утворені зобов'язання держави у встановлені угодами терміни.

Результати використання цих іноземних кредитів свідчать, що економіка України не відчула позитивного впливу від здійснюваних запозичень, а держава поступово наближалася, і в 1999 році потрапила до боргової кризи.

Неспроможність держави обслуговувати державні боргові зобов'язання змусила її припинити виконання цих зобов'язань (оголошення про дефолт) та вдатися до їх заміни шляхом реструктуризації.

Дефолт - (від англ. default - невиконання зобов'язань) неспроможність здійснювати своєчасно процентні (відсоткові) та основні виплати за борговими зобов'язаннями.

За міжнародними визначеннями, реструктуризація є наслідком невдалого управління державним боргом, за яке необхідно сплатити додаткову ціну.

Згідно з міжнародними правилами, реструктуризація боргу - це зміна раніше встановлених для позичальника порядку та умов погашення заборгованості для того, щоб забезпечити скорочення зобов'язань з обслуговування боргу, який припадає на консолідаційний період. Здійснюється, головним чином, шляхом зміни режиму погашення заборгованості, але може досягатися за допомогою "свопу" (механізм перетворення боргових вимог в інвестиції, в акції відповідного підприємства), "бай-бека" (викуп боржником власних боргових зобов'язань) або списання (Світовий банк "Управління зовнішнім державним боргом").

Для перегляду звернень позичальників про реорганізацію боргів за міжурядовими позиками та експортними кредитами з державною гарантією, в 1956 році засновано Паризький клуб кредиторів як спеціальну організацію країн-кредиторів.

Паризький клуб об'єднує уряди близько 20 країн-кредиторів (ФРН, США, Італія, Японія, Франція, Швейцарія, Іспанія та інші). Справи Паризького клубу веде постійний секретаріат при Міністерстві фінансів Франції.

Стратегічна орієнтація діяльності Паризького клубу базується на двох принципах:

а) надання необхідної зовнішньої фінансової допомоги у позиковій формі (або пільгового погашення "старих" боргів);

б) сприяння проведенню внутрішніх реформ і структурній перебудові економіки держав - реципієнтів коштів.

Представники країн-кредиторів визначають часовий період, до якого відносяться платежі, що підлягають переоформленню (період консолідації - від 12 до 18 місяців); характер боргових зобов'язань, що переоформляються (поточні чи прострочені зобов'язання); нові умови погашення консолідованої заборгованості (пільговий період, терміни погашення). При цьому відсоткова ставка за переглянутою заборгованістю ("процент мораторію") визначається не в Паризькому клубі, а встановлюється в результаті двосторонніх переговорів. На початку процесу перегляду боргу країни-кредитори, що приймають участь у засіданнях Паризького клубу, визначають "дату відсічення", тобто дату, після якої підписані угоди не підлягають переоформленню, хоча платежі за старим боргом можуть переноситися протягом багатьох років.

Однією з основних умов прийняття Паризьким клубом кредиторів рішення про реструктуризацію боргів є наявність належної програми, яка має підтримку Міжнародного валютного фонду і демонструє необхідність зменшення боргового тягаря.

 

2. Аналіз причин та правових підстав проведення реструктуризації

Спеціальне законодавство щодо регулювання проблеми державного боргу в Україні - відсутнє, щорічні та перспективні програми державних запозичень не затверджувалися, граничні розміри державного (зовнішнього) боргу до 2000 року не визначалися.

В цих умовах, за відсутності стратегії боргової політики, протягом 1992 - 1999 років відбувалося безконтрольне зростання обсягів державного боргу, і, в першу чергу, зовнішніх боргових зобов'язань. Динаміка державного боргу, у тому числі зовнішнього (до оголошення намірів реструктуризації), наведена в діаграмі.

Діаграма динаміки державного боргу, у тому числі, зовнішнього
(до оголошення намірів реструктуризації)

На кінець 1999 року державний борг сягнув майже 80 млрд. грн. або 61 відс. валового внутрішнього продукту і перевищив загальновизнаний критичний розмір по відношенню до ВВП (60 відсотків).

Одночасно із зростанням державного боргу збільшувалося навантаження на державний бюджет витрат з його обслуговування і погашення.

Так, якщо витрати з обслуговування і погашення зовнішнього державного боргу у 1996 році склали 2 млрд. грн., то у 1999 році вони зросли майже у два рази і досягли 3,7 млрд. гривень.

В умовах тривалого спаду обсягів виробництва та виробленого ВВП, хронічного невиконання показників Державного бюджету України і його значної дефіцитності, що тривала до 2000 року, та одночасного зростання витрат з обслуговування і погашення державного боргу, Уряд України виявився неспроможним виконувати у 2000 році ці зростаючі фінансові зобов'язання у повному обсязі.

Наприклад, у 2000 році необхідно було здійснити платежі з обслуговування і погашення державного боргу у сумі 14,9 млрд. грн., що більш як у два рази перевищувало такі видатки 1999 року (6,8 млрд. гривень).

Слід зазначити, що така ситуація з державним боргом з випливаючими негативними наслідками для державних фінансів не була несподіваною, а прогнозувалася заздалегідь Верховною Радою України, Рахунковою палатою, провідними українськими економістами.

Проте Урядом України не було розроблено і реалізовано необхідної системи запобіжних заходів щодо попередження боргової кризи.

Так, у листопаді 1998 року Верховна Рада України, заслухавши на Дні Уряду інформацію Кабінету Міністрів України про структуру і динаміку державного боргу України, визнала діяльність Кабінету Міністрів такою, що призводить до постійного зростання державного боргу держави та створює небезпеку економічній незалежності України.

Рішенням Верховної Ради України (постанова від 10.11.98 № 246-ХІУ) Уряд попереджено про неприпустимість подальшого зростання державного боргу України та доручено у двотижневий термін розробити і внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про державний борг України, концепція якого об'єднувала б регулювання зовнішнього та внутрішнього боргів і порядок надання гарантій.

Це рішення Кабінетом Міністрів України не виконано.

Рахункова палата протягом 1998-1999 років чотири рази інформувала Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України щодо загрозливого стану і динаміки державного боргу та вносила пропозиції про законодавче врегулювання встановлення структури державного боргу України, порядок його утворення, обслуговування, погашення, облік та звітність (листи від 12.10.98 № 06-969, 09.11.98 № 08-1075, 19.05.99 № 08-453, 20.09.99 № 08-893).

Верховна Рада України, заслухавши інформацію Кабінету Міністрів України про внутрішній та зовнішній борг України на Дні Уряду у жовтні 1999 року, визнала незадовільною діяльність Кабміну із забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України в питаннях, що стосуються державного боргу України. Кабінету Міністрів України було заборонено надання гарантій під залучення іноземних кредитів та інших фінансових позик і попереджено про неприпустимість подальшого зростання державного боргу України (постанова Верховної Ради України від 12.10. 99 № 1151-ХІУ).

У той же час, Міністр фінансів України Мітюков І.О. на цьому Дні Уряду запевняв, що особливих проблем з погашенням і обслуговуванням боргу немає і Уряд України, за підсумками 1999 року, планує досягти зменшення обсягу державного боргу на 21 відс., а ситуація з внутрішнім державним боргом повністю нормалізована. У зв'язку з цим, він, зокрема, назвав "оманливою" привабливість реструктуризації зовнішнього державного боргу у наступному році (Інтерфакс України за 12 жовтня 1999 року) та заявив, що: "Україна має всі можливості для виконання своїх зобов'язань та уникнення дефолту за борговими зобов'язаннями" (стенограма доповіді Міністра фінансів Мітюкова І.О. на Дні Уряду у Верховній Раді України 12.10.99).

Однак ці заяви виявилися необгрунтованими та декларативними, оскільки за підсумками 1999 року фактичні обсяги державного боргу у гривневому еквіваленті зросли у порівнянні з минулим роком в 1,5 раза, у тому числі, обсяги зовнішнього державного боргу - в 1,6 раза, внутрішнього - на 11 відсотків.

До того ж, всього через два місяці після цих заяв (у грудні 1999 року), саме від Міністра фінансів України Мітюкова І.О. вийшла ініціатива щодо необхідності реструктуризації зовнішнього державного боргу.

Порядок та умови, за яких Уряд має право вдаватися до реструктуризації державних боргових зобов'язань, нормативно не врегульовані, тому що в Україні відсутнє правове визначення системи критичних показників, які гарантують її економічну безпеку.

Оскільки наслідками реструктуризації боргу є, по суті, нові боргові зобов'язання, отримані на нових умовах, крім того, мова йшла про переоформлення цих зобов'язань на прямий борг України, рішення про її проведення повинна була приймати Верховна Рада України в межах повноважень, визначених Конституцією України у статтях 85 (п. 14) та 92 (п. 1 частини 2).

Фактично проведення цієї операції ініціював особисто Міністр фінансів України Мітюков І.О. перед Президентом України.

Згода на проведення реструктуризації була одержана у вигляді письмової резолюції на таємному листі Міністерства фінансів України без видання правового акта (згідно з ст. 106 Конституції України Президент України приймає рішення у вигляді указів та розпоряджень, які є обов'язковими до виконання на території України).

Рішення про реструктуризацію заборгованості також не оформлялося і правовими актами Кабінету Міністрів України (згідно з ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України, в межах своєї компетенції, видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання). Тільки через 13 місяців після оголошення дефолту було видано розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.02.2001 № 47-р, яким утворено робочу групу для забезпечення проведення реструктуризації.

Обгрунтовуючи необхідність запровадження такого негативного за наслідками для міжнародного іміджу України заходу, Міністр фінансів України у своєму зверненні до Президента України навів основні критичні та кризові фактори, що характеризували поточний економічний та фінансовий стан держави, в якому вона опинилася наприкінці 1999 року.

У той же час, поза увагою залишився один з головних факторів, який мав визначальний вплив на необхідність проведення реструктуризації зовнішнього боргу.

Так, економічно необгрунтовані та безконтрольні рішення Уряду протягом 1992-1999 років про залучення іноземних кредитів під державні гарантії на користь неплатоспроможних підприємств призвели до масового невиконання ними фінансових зобов'язань за одержаними позиками та перекладання їх на державний бюджет.

У 1999 році фактичні витрати з обслуговування і погашення гарантованих іноземних кредитів, які здійснила держава замість конкретних позичальників, склали понад 1,2 млрд. грн. або 33 відс. всіх зовнішніх боргових платежів, передбачених у державному бюджеті.

Із 77 підприємств-позичальників тільки 10 забезпечили платежі у повному обсязі, 24 - не сплатили нічого, а решта - у мізерних розмірах.

Це призвело до того, що наприкінці 1999 року Уряд відволік на виконання гарантованих ним фінансових зобов'язань 5,4 млрд. грн. державних коштів.

Заходи, що застосовувалися Урядом до підприємств-боржників, були формальними, не мали комплексного та постійного характеру, тому виявилися неефективними та малорезультативними.

На початок 1999 року прострочена заборгованість підприємств-позичальників перед Державним бюджетом України складала 3 млрд. грн., завдання з відшкодування заборгованості було встановлене у сумі 300 млн. грн. (10 відс. заборгованості), а фактично відшкодовано тільки 153 млн. грн. або 5 відс. заборгованості. Прострочена заборгованість на кінець 1999 року склала 5,4 млрд. гривень.

Розрахунки показують, що забезпечення органами виконавчої влади, із залученням правоохоронних органів, відшкодування боржниками хоча б 30 відс. заборгованості (1 млрд. грн.) або забезпечення ними у повному обсязі поточних платежів, за умови внутрішньої реструктуризації простроченої заборгованості, дозволило б Україні не вдаватися до реструктуризації цієї частини державного зовнішнього боргу.

Проте Міністерство фінансів України, одержавши згідно з статтею 35 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" право реструктурувати внутрішню прострочену заборгованість перед Державним бюджетом України за кредитами, залученими під державні гарантії, не розпорядилося ним належним чином.

До реструктуризації простроченої заборгованості було залучено 14 підприємств-боржників із 67. При цьому тільки 3 позичальники здійснили поточні платежі власними коштами у сумі 4 млн. грн., і надалі всі угоди втратили чинність через невиконання їх умов.

Таким чином, боргова криза, до якої потрапила Україна у кінці 1999 року, стала наслідком відсутності законодавчо визначених стратегії управління державним боргом, граничних критичних показників його розмірів, а також економічно необгрунтованих і безконтрольних рішень Уряду щодо запозичень під державні гарантії та неефективних заходів до підприємств-позичальників щодо виконання ними фінансових зобов'язань за іноземними кредитами.

Здійснення реструктуризації державних боргів, повноваження владних органів на прийняття рішень та проведення безпосередніх заходів щодо забезпечення реструктуризації нормативно не врегульовані.

Фактично, рішення про проведення реструктуризації боргу України приймалися непрозоро, вони не оформлялися належним чином відповідними правовими актами органів державної влади, як це визначено Конституцією України.

 

3. Результати аналізу та перевірки порядку
проведення реструктуризації

Процес реструктуризації боргових зобов'язань перед країнами-членами Паризького клубу кредиторів від отримання Урядом згоди Президента України до підписання останньої двосторонньої угоди тривав три роки (з грудня 1999 р. до грудня 2002 р.).

Підготовчий період, що передував офіційному зверненню від Кабінету Міністрів України до Паризького клубу кредиторів щодо реструктуризації боргу, склав 14 місяців (від грудня 1999 р. до лютого 2001р.).

Безпосередні переговори Української урядової делегації з Паризьким клубом кредиторів тривали 5 місяців (з березня 2001 р. по липень 2001 р.)

Документальне оформлення реструктуризації з кожною країною-кредитором (всього 5 угод) здійснювалося протягом 17 місяців (з липня 2001 р по грудень 2002 р.).

3.1. Наслідки підготовчого періоду реструктуризації

Міністр фінансів України І.О.Мітюков 24.01.2001 (через місяць після отримання згоди Президента України) листом № 27-202 видав розпорядження Державному експортно-імортному банку України щодо призупинення з 24.01.2000 всіх платежів на користь іноземних кредиторів з погашення та обслуговування кредитів, залучених під гарантії Уряду України, акумулювання на окремих рахунках коштів, що надходитимуть від внутрішніх підприємств-позичальників для погашення заборгованості перед іноземними кредиторами до прийняття окремого рішення.

Приймаючи таке рішення, Міністр фінансів України перевищив повноваження, визначені Положенням про Міністерство фінансів України (затверджено Указом Президента України від 26.08.99 № 1081/99). Тільки через три тижні після припинення платежів Міністр фінансів України Мітюков І.О. з цього питання звернувся до Прем'єр-міністра України Ющенка В.А. з таємним листом щодо надання відповідних доручень, пов'язаних з початком реструктуризації, Укрексімбанку, як агенту Уряду.

Рішення Прем'єр-міністра України Ющенка В.А. було прийнято без видання відповідного правового акту (постанови або розпорядження) через 25 днів після припинення Укрексімбанком платежів з погашення і обслуговування зовнішнього державного боргу перед державами-членами Паризького клубу кредиторів.

Як підтвердила перевірка, проведена Рахунковою палатою, ці рішення Уряду та Мінфіну були організаційно не підготовлені, економічно не прораховані, тому надалі призвели до прямих втрат державних коштів.

Так, робоча група для координації дій та забезпечення проведення реструктуризації боргу України в рамках Паризького клубу кредиторів була утворена 15.02.2001 або через майже 13 місяців після припинення платежів на користь цих кредиторів (розпорядження Кабінету Міністрів України № 47-р).

Непідготовленість Уряду та Мінфіну до проведення реструктуризації заборгованості проявилася і в численних зверненнях ВАТ "Експортно-імпортний банк України" до Міністерства фінансів та Кабінету Міністрів України за отриманням інструкцій щодо подальших дій банку з погашення і обслуговування гарантованих кредитів (після оголошення Міністерством фінансів України призупинення планових платежів), а також вказівок стосовно врегулювання питання фінансової відповідальності у разі застосування іноземними кредиторами санкцій за несвоєчасне здійснення платежів.

Міністерство фінансів України виявилося неспроможним власними силами, за участі фахівців з інших економічних та правових державних структур, підготувати та провести переговори щодо реструктуризації, тому залучило до цього конфіденційного процесу (більшість рішень стосовно реструктуризації до цього часу є таємними та для службового користування) іноземні фірми.

Фінансового радника з питань реструктуризації частини державного боргу було визначено у жовтні 2000 року, а угоду з ним укладено 12 грудня 2000 року, тобто, майже через рік після прийняття рішення щодо здійснення реструктуризації. Фінансовим радником стала фірма "Lazard Freres".

У травні 2001 року, після перших безрезультатних переговорів з Паризьким клубом кредиторів, до цього процесу було додатково залучено ще й американську консалтингову компанію "Hampshire Partners L.L.C.".

Рішення про припинення платежів було прийнято за обставин, коли в результаті невиконання Урядом України умов погодженої з МВФ програми, ця програма з вересня 1999 року була припинена. У той же час, наявність саме такої програми є однією із основних умов прийняття Паризьким клубом кредиторів рішення щодо реструктуризації боргів.

Дію цієї програми було відновлено тільки 19.12.2000 терміном до 03.09.2002. І саме цей період в якості консолідації заборгованості, що підлягає реструктуризації, було покладено в основу Узгодженого протоколу про реструктуризацію боргу України з Паризьким клубом кредиторів.

Отже, в результаті поспішного, належним чином не підготовленого рішення Міністра фінансів України Мітюкова І.О. щодо припинення платежів з обслуговування і погашення боргу України перед державами-членами Паризького клубу кредиторів, Україна виявилася неготовою до проведення офіційних переговорів і протягом всього 2000 року їх не проводила.

Тривале, понад рік, затягування переговорного процесу щодо реструктуризації боргу України, неспроможність Уряду виконувати програми, погоджені з Міжнародним валютним фондом, затримка з їх відновленням, стали наслідком застосування до України офіційними кредиторами штрафних санкцій за 2000 рік при укладенні двосторонніх угод з реструктуризації боргу, у сумі 16 млн. дол. США або понад 80 млн. грн. за поточним курсом (розрахунки наведено у розділі 3.3.).

3.2. Результати переговорів щодо реструктуризації

Для координації дій та забезпечення проведення реструктуризації боргу України в рамках Паризького клубу кредиторів розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.02.2001 № 47-р (за підписом Прем'єр-міністра України Ющенка В.А.) утворено робочу групу у складі 21 особи на чолі з Міністром фінансів України Мітюковим І.О.

Міністру фінансів України Мітюкову І.О. було надано право підписати офіційне звернення від імені Кабінету Міністрів України до Паризького клубу кредиторів про реструктуризацію частини державного зовнішнього боргу України та супровідні документи, які надаватимуться на запити Секретаріату Паризького клубу кредиторів, та погодити протокол засідання Паризького клубу кредиторів щодо умов реструктуризації частини державного зовнішнього боргу України, узгоджених з Прем'єр-міністром України.

Офіційне звернення Уряду України до Голови Паризького клубу кредиторів про реструктуризацію частини зовнішнього боргу України, Міністром фінансів України Мітюковим І.О. було направлено тільки 15.02.2001, через 13 місяців після припинення платежів.

У зверненні наголошувалося на критичний стан економіки України: спад виробництва, високий рівень інфляції, скорочення долі ВВП на душу населення (650 дол. США), у зв'язку з чим Україна перетворилася з країни з рівнем доходу нижче середнього на країну з низьким рівнем доходу.

(За даними Світового банку до країн з таким рівнем доходу на душу населення належать переважно країни Африканського континенту та Латинської Америки, що розвиваються. Зокрема, такі як Бурунді, Зімбабве, Лєсото, Руанда.)

Текст цього звернення Уряду України суттєво відрізнявся від заяв його керівників про фінансовий стан держави. Так, на початку 2001 року Уряд повідомляв, що в 2000 році зросли такі основні макроекономічні показники як ВВП, обсяги виробництва; вперше виконано бюджет по доходах та з профіцитом.

У зверненні Уряду України Міністр фінансів Мітюков І.О. просив Паризький клуб врахувати заборгованість по позиках, що були надані до 31.12.99; визначити період консолідації з 21.01.2000 по 03.09.2002, який охоплював би як суму основного боргу, так і відсотків з обслуговування кредитів.

Частину боргу, яка за умовами підпадала під дію угод з надання кредитів у рамках, визначених Програмою офіційної допомоги розвитку (ОДР), пропонувалося реструктурувати з терміном погашення 20 років, пільговим періодом з погашення основної суми 10 років. Кінець пільгового періоду передбачалося встановити 15.09.11, кінцевий термін погашення 15.03.21. Погашення основної суми боргу планувалося здійснювати шляхом сплати 20 рівних внесків кожні півроку.

Частину боргу, що не підпадала під умови Програми ОДР, пропонувалося реструктурувати з терміном погашення 18 років, пільговим періодом 5 років. Погашення основної суми боргу пропонувалося здійснювати шляхом сплати 26 внесків кожні півроку, починаючи з 15.09.2006, з поступовим збільшенням суми внеску.

Пропонувалося в Узгоджувальний протокол також внести положення щодо обміну боргу на програми захисту довкілля, допомоги, обміну боргу на власність та на національну грошову одиницю.

Для участі у переговорному процесі до Парижа було відряджено на період 4-9 березня 2001 року урядову делегацію у складі 12 осіб на чолі з Міністром фінансів України Мітюковим І.О. (доручення Прем'єр-міністра України Ющенка В.А. від 28.02.2001 № 137-СК/31).

Фактично, на першому засіданні країн-членів Паризького клубу кредиторами не було досягнуто домовленості (консенсусу) з приводу реструктуризації зовнішнього боргу України, тобто, не було прийнято ні позитивного, ні негативного рішення.

Це також підтверджує непідготовленість Уряду України, в особі Міністерства фінансів України, до такого важливого для держави заходу, навіть незважаючи на залучення іноземного фінансового радника - фірму "Lazard Freres".

В такій ситуації Міністр фінансів України Мітюков І.О. запропонував, для здійснення впливу на посадових осіб країн-кредиторів Паризького клубу кредиторів, залучити ще одну іноземну фірму, а саме - консалтингову компанію "Hampshire Partners, L.L.C." із США та одержав згоду на це від Прем'єр-міністра України Ющенка В.А. (від 03.05.2001 № 262-СК/31).

Вдруге для участі в переговорах з Паризьким клубом кредиторів на період 11-15 липня 2001 року було відряджено урядову делегацію України у складі 12 осіб на чолі з Міністром фінансів України Мітюковим І.О. (доручення Віце-прем'єр-міністра України О.В.Дубини від 06.07.2001 № 421-СК/31).

В результаті проведених переговорів 13 липня 2001 року в Парижі представниками делегацій країн-кредиторів Франції, Італії, ФРН, Японії та США підписано Узгоджений протокол про реструктуризацію боргу України.

Предметом реструктуризації є борги за комерційними кредитами, які гарантовано або застраховано урядами країн-кредиторів або позиками урядів чи відповідних установ країн-кредиторів з початковим терміном погашення понад один рік, які було надано Кабінету Міністрів України або Національному банку України або під їх гарантію, у відповідності із положеннями угод ("оригінальні угоди"), укладених до 31.12.98 ("дата відсічення").

Реструктуризації підлягають:

  • "консолідована заборгованість з виплат основної суми" - невиплачені платежі з погашення основної суми боргу, термін сплати яких настав до 19.12.2000 включно;

  • "консолідована основна сума" - платежі з погашення основної суми боргу, термін сплати яких припадав на період з 20.12.2000 по 03.09.2002 включно.

Кабінет Міністрів України повинен сплатити реструктуризовані суми 18-ма рівними платежами кожні півроку, при цьому датою першої виплати є 30.04.2005 (кінець пільгового періоду), а останньої - 31.10.13 (кінець терміну погашення).

Відсоткові ставки та умови їх виплати за угодами про реструктуризацію визначаються у двосторонньому порядку між Кабінетом Міністрів України та окремо кожним урядом країни-кредитора.

Кабінет Міністрів України погашає та обслуговує борг, що не підлягає реструктуризації*, у повному обсязі, наступним чином:

  • "консолідована заборгованість з відсоткових виплат" - несплачені платежі за відсотками, термін сплати яких настав до 19.12.2000 включно, виплачуються: половина - не пізніше 31.10.2001, а решта (інша половина) - не пізніше 31.08.2002;

  • "консолідовані відсоткові виплати" - 50 відс. несплачених платежів за відсотками, термін сплати яких припадає на період з 20.12.2000 по 31.12.2001 включно, виплачуються не пізніше 31.08.2002;

  • "відсоткові виплати" - решта 50 відс. несплачених платежів за відсотками, термін сплати яких припадає на період з 20.12.2000 по 31.12.2001 включно, та несплачені платежі за відсотками, термін сплати яких припадає на період з 01.01.2002 по 03.09.2002 включно, виплачуються за первинним графіком;

  • "штрафні відсотки" - нарахування, накопичені до 19.12.2000 включно, на невиплачені суми основного боргу та відсотків, термін сплати яких настав до 19.12.2000 включно, виплачуються до 31.12.2001;

  • інші невиплачені суми, термін сплати яких настав до підписання Узгодженого протоколу, погашатимуться не пізніше 31.10.2001.

*"Борг, що не підлягає реструктуризації" - боргові зобов´язання, термін сплати яких настав на момент підписання Узгодженого протоколу, за позиками та кредитами, наданими або гарантованими урядами країн-кредиторів чи країн-спостерігачів або їх відповідними установами, які не підпадають під дію Узгодженого протоколу.

Інші умови реструктуризації або рефінансування боргів визначаються в двосторонніх угодах між Кабінетом Міністрів України та урядами або відповідними установами країн-кредиторів, які мають бути укладені не пізніше 28.02.2002.

Відповідно до підсумкового Прес-релізу Паризького клубу кредиторів від 13.07.2001 загальні зобов'язання України перед країнами-членами Паризького клубу на 01.01.2000 становили 1,1 млрд. дол. США, з яких 1 млрд. дол. США припадали на угоди, укладені до "дати відсічення".

Із загальної суми зобов'язань на консолідований період (з 21.01.2000 по 03.09.2002) припадало платежів на суму 581 млн. дол. США, а в період з 04.09.2002 до кінця дії оригінальних кредитних угод (до 2022 року) - 519 млн. дол. США. Умови реструктуризації, які пропонував Уряд України в офіційному зверненні до Голови Паризького клубу кредиторів та фактичні умови, за якими проведена реструктуризація, наведено в таблиці.

Таблиця

Порівняльна таблиця умов реструктуризації
№ п/п Умови реструктуризації, які пропонував Уряд України в офіційному зверненні до Голови Паризького клубу кредиторів Фактичні умови, за якими проведена реструктуризація
1. Період консолідації з 21.01.2000 по 03.09.2002 охоплював:
  • суму основного боргу;
Період консолідації включав:

  • з 24.01.до 19.12.2000 суму основного боргу, термін сплати якої вже настав;
  • з 20.12.2000 до 03.09.2002 суму основного боргу, який припадає на весь цей період
  • відсотки з обслуговування гарантованих іноземних кредитів
Накопичені відсотки з обслуговування іноземних кредитів підлягають сплаті за весь період до кінця дії кредитних угод за умовами, що передували реструктуризації. Нараховані штрафні відсотки на несплачені суми основного боргу до 19.12.2000
2. Реструктуризації підлягають всі позики, що були надані до 31.12.99 Фактично було визначено дату до 31.12.98
3. Частину боргу, яка за умовами підпадала під дію угод з надання кредитів у рамках, визначених Програмою офіційної допомоги розвитку (ОДР), пропонувалося реструктурувати з терміном погашення 20 років, пільговим періодом з погашення основної суми 10 років Фактично - весь борг реструктуризовано на 12 років з пільговим періодом 3 роки (до 2005 року)
4. Частину боргу, що не підпадала під умови Програми ОДР, пропонувалося реструктурувати з терміном погашення 18 років, пільговим періодом 5 років Фактично - весь борг реструктуризовано на 12 років з пільговим періодом 3 роки (до 2005 року)
5. Обмін боргу на програми захисту довкілля, допомоги; обмін боргу на власність та на національну грошову одиницю Фактично відбулося тільки продовження термінів погашення заборгованості (пролонгація) на нових умовах

Порівняльний аналіз умов реструктуризації, що пропонувалися Урядом України з фактично отриманими, свідчить про наступне.

1. Розмір реструктуризованого боргу виявився меншим, ніж пропонувалося, оскільки до нього не було включено відсотки з обслуговування зовнішнього державного боргу (понад 90 млн. дол. США).

2. Дата відсічення визначена станом на 31.12.98, а не на 31.12.99, як пропонувалося.

3. Період реструктуризації боргу було визначено 12 років, що на 6-8 років менше проти зазначеного у зверненні.

4. Пільговий період погашення основної суми боргу встановлено 3 роки, що на 2-7 років менше проти зазначеного у зверненні.

5. Домовленостей щодо обміну боргу на власність, надання допомоги або фінансування програм, досягти не вдалося.

Таким чином, переважна більшість умов реструктуризації, сформульованих в офіційному зверненні до Паризького клубу кредиторів, підготовленому за допомогою іноземних радників, на практиці не реалізована. Фактично, по суті відбулася пролонгація термінів повернення частини заборгованості на 12 років з пільговим періодом 3 роки.

3.3. Аналіз умов здійснення реструктуризації

Згідно з п. 2 розділу ІV Узгодженого протоколу укладання двосторонніх угод необхідно було здійснити протягом восьми місяців, до 28.02.2002.

Фактично, укладання двосторонніх угод про реструктуризацію між Урядом України та урядами ФРН, США, Італії, Франції та Японії здійснено протягом 17 місяців, з липня 2001 по грудень 2002 року.

За повідомленням Міністерства фінансів України двосторонні угоди оформлялися шляхом пересилання (обміну) документів, без виїзду у відрядження уповноважених службових осіб.

Умови укладених угод характеризуються наступними основними показниками.

Україна - ФРН

Між Урядом України (в особі Міністра фінансів України Мітюкова І.О.) та Урядом Федеративної Республіки Німеччина 06.12.2001 укладено угоду про реструктуризацію боргу України з погашення фінансових кредитів, застрахованих ФРН, наданих на підставі договорів, які укладено до 31.12.98, з терміном погашення понад один рік, якщо термін несплачених платежів за такими кредитами настав до 19.12.2000, чи настав або настане в період з 20.12.2000 по 03.09.2002. Реструктуризація боргу стосується кредитів, наданих Уряду України або Національному банку України, або під їх гарантію.

Уповноваженими сторонами з виконання Угоди виступили: з боку Уряду ФРН - Консорціум, що складається з Акціонерного товариства по страхуванню кредитів "Гермес" та Німецького Ревізійного Акціонерного товариства економічних перевірок; з боку Уряду України - Міністерство фінансів України.

Листом страхової компанії Hermes-Kreditversicherung-AG від 12.09.2002 на адресу Міністерства фінансів України надіслано уточнений графік погашення боргів за Угодою, відповідно до якого загальна сума, що підлягає реструктуризації, становить 277,2 млн. євро.

На суми реструктуризованих та відстрочених платежів нараховуються відсотки за фіксованою ставкою 5,5 відс. річних. Відповідно до статті 6 Угоди на суму нарахованих за вищевказаною ставкою штрафних відсотків, починаючи з 20.12.2000, нараховуються відсотки за цією ставкою.

За графіком погашення та обслуговування реструктуризованого боргу перед ФРН в період з 31.10.2002 по 31.10.13 Міністерство фінансів України повинне виплатити на користь уповноважених кредиторів ФРН, загалом, 404,94 млн. євро, у тому числі: платежів з погашення суми реструктуризованого боргу - 277,2 млн. євро та процентних платежів, нарахованих на суму реструктуризованого боргу - 127,7 млн. євро, з яких на вказану дату сплачено 24,3 млн. євро.

Згідно із статтею 2 Угоди загальна сума боргу, що не підлягає реструктуризації і повинна бути сплачена у відстрочені терміни на умовах Узгодженого протоколу, складає 73,7 млн. нім. марок.

Фактично, станом на 17.12.2002 сплачено накопичені відсотки на загальну суму 45,9 млн. євро.

В результаті підписання угоди з Урядом ФРН загальна сума сплачених штрафних відсотків за несвоєчасне здійснення платежів склала 4,6 млн. євро, загальна сума нарахованої та сплаченої пені за відстрочення платежів із сплати відсотків за оригінальними контрактами - 0,63 млн. євро, а додаткові витрати на обслуговування реструктуризованого боргу перед цією країною становитимуть 127,7 млн. євро.

Аналіз умов нових угод щодо вартості обслуговування боргу у порівнянні з раніше укладеними свідчить, що частину їх укладено з кращими умовами, тобто, з меншими розмірами відсоткових ставок, а частину - навпаки, з гіршими. Наприклад, в рамках кредитної угоди з банком KfW на фінансування реконструкції Державного міжнародного аеропорту "Бориcпіль" умови обслуговування кредиту погіршилися у зв'язку з переходом від плаваючої ставки, яка станом на 01.01.2002 дорівнювала 4,43 відс., до фіксованої ставки 5,5 відс. річних.

Україна - США

10 червня 2002 року між Урядом України (в особі Міністра фінансів України Юшка І.О.) та Урядом Сполучених Штатів Америки укладено угоду про консолідацію та реструктуризацію боргу України за комерційними кредитами або позиками США та Експортно-імпортного банку США, з початковим терміном погашення понад один рік, наданих Уряду України або під гарантію останнього, відповідно до контракту або іншої фінансової домовленості, укладеної до 31.12.98.

Згідно з додатком І до Угоди реструктуризації підлягає заборгованість за контрактами в рамках програми USDA PL-480 під гарантію Міністерства сільського господарства США (від 21.07.93, від 04.03.94, від 21.11.94, від 29.12.95 та від 25.07.97) та гарантійної структурної угоди від 10.05.95 між Урядом України та Ексімбанком США щодо фінансування придбання українськими імпортерами товарів та послуг виробництва або походження із США.

Відповідно до статті ІІІ Угоди реструктуризації підлягає борг України на суму 178,6 млн. дол. США, що включає:

  • консолідовану заборгованість з виплат основної суми - 68,5 млн. дол. США, у тому числі, в розрізі програм - 2,2 млн. дол. США та Ексімбанку - 66,3 млн. дол. США;

  • консолідовану основну суму - 110 млн. дол. США, у тому числі, в розрізі програм - 5,3 млн. дол. США та Ексімбанку - 104,7 млн. дол. США.

Статтею ІІІ Угоди передбачено, що відсотки на реструктуризовані платежі сплачуються піврічними платежами, починаючи з 31.10.2002, на таких умовах:

  • за боргом по програмі USDA PL-480 встановлено фіксовану ставку на рівні 3,7 відс. річних;

  • за боргом перед Ексімбанком встановлено плаваючу річну відсоткову ставку, яка дорівнює відсотковій ставці Казначейства США для шестимісячних запозичень плюс 0,5 відс. (річна ставка для відсоткового періоду з 20.12.2000 до 29.04.2001 дорівнювала 6,875 відс.; з 30.04.2001 до 30.10.2001 - 5,125 відс.; з 31.10.2001 до 29.04.2002 - 3,625 відс.), і Ексімбанк повідомляє Україні відповідну ставку для кожного наступного відсоткового періоду.

За графіком погашення та обслуговування реструктуризованого боргу перед США в період з 30.08.2002 по 31.10.13 Міністерство фінансів України повинне виплатити на користь уповноважених кредиторів США загалом 219 млн. дол. США, у тому числі: платежів з погашення суми реструктуризованого боргу - 178,6 млн. дол. США та процентних платежів, нарахованих на суму реструктуризованого боргу - 40,6 млн. дол. США, з яких на вказану дату сплачено 9,45 млн. дол. США.

Фактично, станом на 17.12.2002 сплачено накопичених відсотків на загальну суму 23,8 млн. дол. США.

В результаті підписання угоди з Урядом США загальна сума сплачених штрафних відсотків за несвоєчасне здійснення платежів склала 2,7 млн. дол. США, загальна сума нарахованої та сплаченої пені за відстрочення платежів із сплати відсотків за оригінальними контрактами - 1 млн. дол. США., а додаткові витрати на обслуговування реструктуризованого боргу перед цією країною становитимуть 40,6 млн. дол. США.

За підсумками переоформлення кредитних угод умови обслуговування кредитів на підтримку агропромислового сектора в цілому стали кращими, у той же час, відсоткова ставка з обслуговування кредитів, що надавалися для ДАК "Хліб України", яка станом на 01.01.2002 складала 3,25 відс. - після проведення реструктуризації зросла до 3,70 відс. річних.

Україна - Італія

Між Урядом України (в особі Міністра фінансів України Юшка І.О.) та Урядом Італійської Республіки 27.06.2002 укладено угоду про реструктуризацію боргу України за позиками, або комерційними кредитами Уряду Італійської Республіки, або Агенції страхування зовнішньої торгівлі (САЧЕ), або під їхню гарантію чи застраховані ними з початковим терміном погашення понад 1 рік, наданих Уряду України або Національному банку України, чи під їхню гарантію, у відповідності з угодами, які було укладено до 31.12.98.

Відповідно до статті ІІ Угоди реструктуризації підлягали наступні суми: 36,2 млн. дол. США, 41,4 млн. євро та 6,7 млрд. італ. лір. З них: консолідована заборгованість з виплат основної суми - 11,8 млн. дол. США, консолідована основна сума - 24,35 млн. дол. США.

Статтею ІV Угоди передбачено, що Уряд України зобов'язується сплатити на користь САЧЕ процентні виплати, нарахування яких триває з 20.12.2000 до повного розрахунку за боргом, із розрахунку ставка LIBOR (за кредитами в дол. США) або EURIBOR (за кредитами в італійських лірах та євро) для шестимісячних депозитів станом на перший день відповідного процентного періоду, за даними агенції Рейтер, плюс 0,5 відс. річних. Процентні виплати перераховуються піврічними платежами (30 квітня та 31 жовтня) у валюті контрактів, при цьому перший з платежів проводиться протягом 30 днів з дати підписання Угоди.

За графіком погашення та обслуговування реструктуризованого боргу перед Італією в період з 30.04.2001 по 31.10.13 Міністерство фінансів України повинне виплатити на користь уповноважених кредиторів Італії суми у двох валютах - 63,8 млн. євро та 50,9 млн. дол. США (у тому числі: платежів з погашення суми реструктуризованого боргу - 44,8 млн. євро і 36,2 млн. дол. США та процентних платежів, нарахованих на суму реструктуризованого боргу - 19 млн. євро (з яких сплачено 3,8 млн. євро) і 14,7 млн. дол. США (з яких сплачено 1,8 млн. дол. США).

Згідно зі статтями V та VIIІ Угоди борг, що не підлягає реструктуризації (консолідована заборгованість з відсоткових виплат; консолідовані відсоткові виплати та відсоткові виплати), виплачуються на умовах Узгодженого протоколу. Суми цих платежів в Угоді не вказано. За статтею VI Угоди САЧЕ надсилає Уряду України письмові вимоги сплати платежів з погашення основної суми та процентних виплат не пізніше, ніж за 30 днів до настання терміну виплати.

Фактично, станом на 17.12.2002, сплачено накопичені відсотки у двох валютах в сумі 7,6 млн. дол. США та 5,2 млн. євро.

Відповідно до статей VІІ Угоди штрафні відсотки обраховуються із розрахунку ставка LIBOR (за кредитами в дол. США) або EURIBOR (за кредитами в італійських лірах та євро) для шестимісячних депозитів станом на перший день відповідного періоду, за даними агентства Reuters, плюс 0,5 відс. річних. Процентні виплати перераховуються піврічними платежами (30 квітня та 31 жовтня) у валюті контрактів.

В результаті підписання угоди з Урядом Італії загальна сума сплачених штрафних відсотків за несвоєчасне здійснення платежів склала 5,9 млн. євро (з яких 5,8 млн. євро по ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез"), а додаткові витрати на обслуговування реструктуризованого боргу перед цією країною становитимуть 19 млн. євро і 14,7 млн. дол. США.

За підсумками переоформлення первинних кредитних угод, якими були передбачені фіксовані ставки, умови обслуговування реструктуризованих кредитів поліпшилися через тенденцію до зниження встановлених плаваючих відсоткових ставок LIBOR за кредитами в дол. США та EURIBOR за кредитами в євро.

Україна - Франція

Між Урядом України (в особі Тимчасового повіреного у справах України у Французькій Республіці Йохни В.А.) та Урядом Французької Республіки 17.07.2002 укладено угоду про реструктуризацію боргу України перед Французькою Республікою за комерційними кредитами, з початковим терміном погашення понад один рік, які було застраховано Французькою компанією страхування зовнішньої торгівлі (COFACE) та надано Уряду України або Національному банку України або під їхню гарантію відповідно до угод, які було укладено до 31.12.98.

Повноважними агентами відповідних урядів при виконанні положень Угоди виступили Міністерство фінансів України та COFACE.

Відповідно до статті І Угоди загальна сума реструктуризованого боргу України перед компанією COFACE становить 17 млн. євро. З них:

  • консолідована заборгованість з виплат основної суми - 7,5 млн. євро, у тому числі в розрізі позичальників: УО "Укрфармація" - 1,7 млн. євро; Укрексімбанк (для УДПЕ "Укртелеком") - 1,6 млн. євро; Укрексімбанк (для СП "Дако") - 1,85 млн. євро; КМДПЕ "Київелектрозв'язок" - 1,55 млн. євро та ОПЕЗ "Київоблтелеком" - 0,75 млн. євро;

  • консолідована основна сума - 11,5 млн. євро, у тому числі в розрізі позичальників: УО "Укрфармація" - 2,85 млн. євро; Укрексімбанк (для УДПЕ "Укртелеком") - 2,4 млн. євро; Укрексімбанк (для СП "Дако") - 2,8 млн. євро; КМДПЕ "Київелектрозв'язок" - 2,3 млн. євро та ОПЕЗ "Київоблтелеком" - 1,1 млн. євро.

Статтею ІV Угоди передбачено, що на реструктуризовані платежі нараховуються відсотки за фіксованою ставкою 5,8 відс. річних (з урахуванням усіх комісійних виплат та інших платежів), які Уряд України має сплатити щоквартальними виплатами, починаючи з 30.04.02 і закінчуючи відповідною датою погашення. Ця ставка відміняє дію ставок, зазначених в оригінальних угодах, й застосовується, починаючи з первинної дати виплати і триває до погашення суми реструктуризованого боргу.

За графіком погашення та обслуговування реструктуризованого боргу перед Францією в період з 30.04.2002 по 31.10.13 Міністерство фінансів України повинне виплатити на користь уповноважених кредиторів Франції загалом 28 млн. євро, у тому числі: платежів з погашення суми реструктуризованого боргу - 18,9 млн. євро та процентних платежів, нарахованих на суму реструктуризованого боргу - 9,1 млн. євро, з яких на вказану дату сплачено 1,6 млн. євро.

Фактично, станом на 17.12.2002, сплачено накопчених відсотків на загальну суму 3,6 млн. євро.

Відповідно до статей ІІІ та IV Угоди штрафні відсотки обраховуються за відсотковою ставкою, що приймається до реструктуризованих платежів, і нараховуються з первинної дати виплати до 19.12.2000 включно (без проміжної капіталізації). COFACE зобов'язується не пізніше 15.04.2002 повідомити суму штрафних відсотків, яку було накопичено станом на 19.12.2000 включно. Штрафні відсотки сплачуються не пізніше 30.04.2002.

В результаті підписання угоди з Урядом Франції загальна сума сплачених штрафних відсотків за несвоєчасне здійснення платежів склала 0,27 млн. євро, а додаткові витрати на обслуговування реструктуризованого боргу перед цією країною становитимуть 9,1 млн. євро.

За підсумками переоформлення кредитних угод умови обслуговування кредитів, в основному, погіршилися. Так, за кредитами, наданими СП "Дако", за первинною кредитною угодою застосовувалася плаваюча відсоткова ставка, яка станом на 01.01.2002 дорівнювала 4,74 відс., а за умовами реструктуризації ці кредити обслуговуються за фіксованою ставкою в розмірі 5,8 відс. річних.

Україна - Японія

Уряди України та Японії 29.10.2002 обмінялися узгодженими нотами з технічних питань стосовно заходів із зменшення боргового тягаря України для підготовки двосторонньої угоди про реструктуризацію.

Між Урядом України (в особі Міністра фінансів України Юшка І.О.) та Японським Банком міжнародного співробітництва 05.12.2002 укладено Угоду про реструктуризацію боргу України перед Експортно-імпортним банком Японії, правонаступником якого тепер є Японський Банк міжнародного співробітництва, за двома первісними угодами (1), (2) про позику від 28.12.95.

Відповідно до статті ІІ Угоди загальна сума реструктуризованого боргу України становить 6607,1 млн. ієн, у тому числі: за угодою (1) від 28.12.95 - 2466 млн. ієн та за угодою (2) від 28.12.95 - 4141,1 млн. ієн.

Проценти на основну суму реструктуризованих позик сплачуються за фіксованою ставкою в розмірі 2,55 відс. річних.

За графіком погашення та обслуговування реструктуризованого боргу перед Японією в період з 30.04.2001 по 31.10.13 Міністерство фінансів України повинне виплатити на користь уповноважених кредиторів Японії загалом 7964,3 млн. ієн, у тому числі: платежів з погашення суми реструктуризованого боргу - 6607,1 млн. ієн та процентних платежів, нарахованих на суму реструктуризованого боргу - 1357,2 млн. ієн.

Станом на 17.12.2002 сплачено накопичених відсотків на загальну суму 1183,9 млн. ієн.

В результаті підписання угоди з Урядом Японії загальна сума сплачених штрафних відсотків за несвоєчасне здійснення платежів склала 45,75 млн. ієн, загальна сума нарахованої та сплаченої пені за відстрочення платежів із сплати відсотків за оригінальними контрактами - 12,6 млн. ієн, а додаткові витрати на обслуговування реструктуризованого боргу перед цією країною становитимуть 1357,2 млн. ієн.

За підсумками переоформлення кредитних угод умови обслуговування кредитів в частині застосування відсоткових ставок майже не змінилися.

Таким чином, двосторонні угоди замість передбаченого терміну 8 місяців, укладалися 17 місяців.

Відповідальною за повернення цих кредитів визначено Україну в особі Уряду України, що означає переоформлення боргових зобов'язань українських підприємств на прямий державний борг.

Штрафні санкції, нараховані за несвоєчасну сплату планових платежів з погашення та обслуговування боргу, склали 14,2 млн. дол. США та пені у сумі 1,7 млн. дол. США, які у повному обсязі сплачені іноземним кредиторам.

Додаткові видатки з обслуговування реструктуризованого боргу за новими умовами додатково складуть 209,3 млн. дол. США (1,1 млрд. грн. за поточним курсом), з яких фактично вже сплачено 38,5 млн. дол. США або понад 200 млн. гривень.

Умови з обслуговування реструктуризованої частини зовнішнього боргу у порівнянні з раніше діючими, за одними угодами поліпшилися, за іншими, навпаки, погіршилися.

Після підписання двосторонніх угод, якими передбачено інші умови, ніж були раніше визначені, Міністерство фінансів України не забезпечило укладання нових кредитних угод з внутрішніми позичальниками цих кредитних ресурсів.

3.4. Перевірка розрахунків з іноземними радниками і консультантами

Підготовка до проведення переговорів щодо реструктуризації боргів України перед країнами-членами Паризького клубу кредиторів проводилася із залученням іноземних радників та консультантів.

Відповідно до протоколу наради у Прем'єр-міністра України від 16.10.2000 дорученням від 27.11.2000 № 735-СК/98 (за підписом Прем'єр-міністра України Ющенка В.А.) за пропозицією Міністерства фінансів України фінансовим радником з питань реструктуризації частини державного боргу України в рамках Паризького клубу кредиторів призначено банк "Maison Lazard", а Міністру фінансів України Мітюкову І.О. доручено укласти з ним відповідну угоду.

У протоколі зазначалося, що цей банк визначено серед декількох структур, проте інші фірми, що розглядалися, у цьому документі не називаються.

Міністерством фінансів України (в особі Міністра Мітюкова І.О.) 12.12.2000 укладено договір про надання допомоги у підготовці та проведенні переговорів стосовно реструктуризації зовнішнього боргу України з офіційними кредиторами з фінансовим радником - фірмою "Lazard Freres" (Франція), терміном дії на один рік, тобто, до 12.12.2001.

За усними поясненнями працівників Мінфіну фірма "Lazard Freres" є однією із структур, що входить до складу банку "Maison Lazard".

За умовами договору на фінансового радника - "Lazard Freres" покладалися завдання щодо здійснення допомоги Міністерству фінансів України протягом всього процесу переговорів з Паризьким клубом та країнами-кредиторами, які не є його членами, зокрема, з питань:

  • підготовки до багатосторонніх переговорів (у тому числі: підготовки допоміжних документів, що мають бути надіслані до Паризького клубу для країн-членів; здійснення детального аналізу загального зовнішнього боргу України, боргу перед Паризьким клубом та державами-кредиторами, які не є членами Паризького клубу; допомоги у підготовці офіційного звернення щодо реструктуризації до Голови Паризького клубу; допомоги у візитах до найбільших кредиторів України напередодні багатосторонньої зустрічі в Парижі; забезпечення постійного взаємозв'язку із Секретаріатом Паризького клубу);

  • допомоги під час багатосторонніх переговорів (у тому числі: забезпечення підготовки та надання допомоги у проведенні "технічної" зустрічі; допомоги під час переговорів);

  • допомоги у подальших двосторонніх переговорах з кожною країною-членом Паризького клубу;

  • допомоги у двосторонніх переговорах з кожною країною-кредитором, яка не є членом Паризького клубу.

Фактично іноземного фінансового радника - фірму "Lazard Freres" залучено для виконання тих завдань, які є безпосередніми функціями Міністерства фінансів, Міністерства економіки та Міністерства закордонних справ України.

За надані послуги Міністерство фінансів України зобов'язалося сплатити на користь фірми "Lazard Freres" винагороду в сумі 2 млн. дол. США або понад 10 млн. грн. за поточним курсом.

За договором винагорода сплачується шляхом щомісячних виплат у сумі 100 тис. дол. США протягом 12-ти місяців, тобто 1,2 млн. дол. США.

Крім того, Мінфін зобов'язався сплатити:

  • перший основний платіж, у сумі 400 тис. дол. США, після підписання Урядом України Узгодженого протоколу Паризького клубу кредиторів;

  • другий основний платіж, у сумі 400 тис. дол. США, після виконання однієї з двох наступних умов: або підписується остання двостороння угода з країною-кредитором після засідання Паризького клубу кредиторів; або через 12 місяців від дня підписання Урядом України Узгодженого протоколу Паризького клубу кредиторів.

Аналіз цих умов договору свідчить про можливість отримання компанією "Lazard Freres" винагороди у повній сумі навіть за умов не підписання двосторонніх угод з країнами-кредиторами Паризького клубу кредиторів, що, в результаті, і відбулося.

Договором також передбачалося, що після кожного платежу фірма "Lazard Freres" надсилає Мінфіну акти виконаних робіт, в яких підтверджує отримання послуг та коштів щодо відповідного платежу. Тобто, фактично по суті передбачалося авансування послуг фірми.

Незважаючи на те, що перший раунд переговорів у березні 2001 року пройшов безрезультатно, послуги іноземного фінансового радника фірми "Lazard Freres" були оплачені за цей період у повному обсязі (200 тис. дол. США).

Міністр фінансів України Мітюков І.О. 23.04.2001 вніс Прем'єр-міністру України Ющенку В.А. наступну пропозицію: "для активізації переговорів з кредиторами залучити осіб, які раніше за своєю посадою мали стосунки з посадовими особами країн-кредиторів, від яких зараз залежить позитивне вирішення питання реструктуризації заборгованості України" (лист № 31-071-3-10/1214-дск - 58) та запропонував обрати таким консультантом компанію "Hampshire Partners, L.L.C." (США).

На підставі доручення Прем'єр-міністра України Ющенка В.А. (№ 262-СК/31) 04.05.01 Міністерством фінансів України (в особі Міністра Мітюкова І.О.) з фінансовим радником "Lazard Freres" та консалтинговою компанією "Hampshire Partners, L.L.C." (США) укладено тристоронню угоду, в якій передбачалося здійснення послуг компанією "Hampshire Partners" для прийняття заходів з пошуку рішення, яке б надало можливість якнайшвидше організувати нову зустріч між Україною та країнами Паризького клубу кредиторів для підписання Узгодженого протоколу з реструктуризації заборгованості.

У відповідності з доповненнями до основного договору від 04.05.2001 (за підписом Міністра фінансів України Мітюкова І.О.) фінансовому раднику "Lazard Freres" надано право звертатися до послуг консалтингової компанії "Hampshire Partners, L.L.C." з метою отримання допомоги у виконанні завдань стосовно підготовки реструктуризації. Розрахунки за додатковими витратами, пов'язаними з послугами компанії "Hampshire Partners, L.L.C.", передбачалося проводити через "Lazard Freres".

Фактично це означало, що фірма "Lazard Freres" виявилася неспроможною забезпечити успішне проведення переговорів з Паризьким клубом кредиторів щодо реструктуризації заборгованості. Проте фінансові умови оплати її послуг Мінфіном не переглядалися, а, навпаки були передбачені додаткові фінансові витрати на залучення ще одного консультанта.

Як було передбачено тристоронньою угодою "за надані послуги компанія "Hampshire Partners, L.L.C." мала отримати від "Lazard Freres": щомісячні платежі в розмірі 50 тис. дол. США протягом травня - вересня 2001 року включно (5 міс. х 50 = 250 тис. дол. США) за умови, що Узгоджений протокол буде підписано до 30.09.2001 року та додатково преміальний платіж у сумі 200 тис. дол. США.

Оскільки Узгоджений протокол Паризьким клубом кредиторів було підписано 13 липня 2001 року, 06.08.2001 року компанії "Hampshire Partners, L.L.C." було сплачено 350 тис. дол. США (травень-липень по 50 тис. дол. США та 200 тис. дол. США преміальних).

Крім того, Міністерство фінансів України згідно з пред'явленими рахунками зобов'язалось відшкодувати відповідні "накладні витрати" компанії "Hampshire Partners, L.L.C.", пов'язані з виконанням її зобов'язань у відповідності з умовами тристоронньої угоди (у тому числі витрати на оплату зв'язку, перекладу, проживання в готелі, харчування, подорожніх послуг тощо), і перерахувати ці кошти безпосередньо на рахунок цієї компанії.

Міністерством фінансів України 10.12.2002, через п'ять місяців після завершення терміну дії договору, сплачено на рахунок компанії "Hampshire Partners, L.L.C." ще 37,3 тис. дол. США в рахунок погашення накладних витрат цієї компанії.

У термін дії угоди з "Lazard Freres", до 12.12.2001, передбачені в ній заходи у повному обсязі не було здійснено. Із 5 двосторонніх угод з країнами-кредиторами було укладено тільки одну - з Німеччиною.

18.12.2001 сторони, від України - Міністр фінансів Мітюков І.О., погодилися продовжити термін дії основного договору до 13.07.2002.

На цю дату вже продовженої дії угоди залишилися неоформленими угоди з урядами Франції та Японії.

Не завершено також переговори про реструктуризацію зовнішнього боргу України з країнами, які не є членами Паризького клубу кредиторів, зокрема, з Туркменистаном.

Однак, незважаючи на те, що умови угоди не були у повному обсязі та у визначені терміни виконані, Мінфін повністю сплатив кошти на користь фірми "Lazard Freres" та компанії "Hampshire Partners, L.L.C.". Останній платіж фірмі "Lazard Freres" було здійснено 26.07.2002 у сумі 400 тис. дол. США по статті "Видатки з обслуговування зовнішнього боргу" (код функціональної класифікації 0172).

Всього впродовж лютого 2001 - липня 2002 року Міністерством фінансів України сплачено на користь фінансового консультанта "Lazard Freres" (з урахуванням винагороди компанії "Hampshire Partners, L.L.C.") загалом 2,387 млн. дол. США.

Відповідальними за виконання завдань, передбачених договором у Міністерстві фінансів України, були визначені: начальник Департаменту державного боргу Міністерства фінансів Висоцький В.В. та начальник Управління планування та аналізу боргової політики Департаменту державного боргу Бланк М.І.

Перерахування коштів здійснювалося на підставі актів виконаних робіт. Всього було надано для перевірки 15 таких актів на загальну суму 2,387 млн. дол. США.

Перевіркою встановлено, що всі акти складено англійською мовою, вони мають стандартний вигляд і містять лише посилання щодо надання фірмою послуг без зазначення, які саме послуги надавалися або які документи підготовлено консультантами, з ким і коли проводилися переговори, презентації та інше.

З української сторони акти підписано - на суму 1,3 млн. дол. США Міністром фінансів України Мітюковим І.О., на суму 687 тис. дол. США - заступником Державного секретаря Лісовенко В.В. та на суму 400 тис. дол. США - заступником Державного секретаря Макацарія С.М.

Таким чином, додаткові витрати державного бюджету, пов'язані з проведенням реструктуризації зовнішнього державного боргу у зв'язку із залученням іноземних фінансових радників та консультантів, склали майже 2,4 млн. дол. США або 12,7 млн. гривень.

Послуги іноземних консультантів сплачено повністю, не зважаючи на невиконання у повному обсязі та у встановлені терміни умови угод.

Акти виконаних робіт не містили конкретного переліку наданих послуг та їх документального підтвердження.

 

4. Фінансові наслідки реструктуризації
зовнішніх боргових зобов'язань

Вартість для держави рішення щодо проведення реструктуризації заборгованості у сумі 581 млн. дол. США перед Паризьким клубом кредиторів, становить понад 227 млн. дол. США (1,2 млрд. грн. за поточним курсом) або майже 40 відс. до реструктуризованої частини зовнішнього боргу, у тому числі:

  • додаткові витрати на здійснення платежів з обслуговування реструктуризованої заборгованості протягом 12 років, на які її продовжено - у сумі 209 млн. дол. США;

  • прямі втрати через сплату штрафних санкцій за припинення платежів, у сумі 16 млн. дол. США, як результат непідготовленості цього рішення;

  • додаткові витрати, пов'язані із залученням іноземних консультаційних фірм, у сумі 2,4 млн. дол. США.

Одержані умови реструктуризації за розмірами заборгованості, термінами її повернення та пільговим періодом виявилися гіршими, ніж пропонувалися Урядом України.

Припинення платежів (оголошення дефолту) призвело до падіння у 2000 році до найнижчого рівня міжнародного кредитного рейтингу України - Саа1 з негативною перспективою, який означає найнижчий рівень захисту інвестицій, високу ймовірність затримки платежів, що закрило майже на три роки доступ до запозичень на міжнародних ринках капіталу.

Внаслідок відмови від боргових платежів ускладнилися взаємовідносини України з міжнародними фінансовими організаціями, що призвело до суттєвого зменшення отриманих від них позик для підтримки платіжного балансу, фінансування бюджету та інвестиційних проектів.

Так, у 2000 році Україна отримала від міжнародних фінансових організацій тільки 27 відс. передбачуваних запозичень (планувалося 1187,2 млн. дол. США, фактично отримано 317,6 млн. дол. США), у 2001 році - 38 відс. (планувалося 1925,8 млн. дол. США, фактично отримано 734,1 млн. дол. США).

Здійснена реструктуризація не мала суттєвого впливу на вирішення внутрішньої боргової проблеми, оскільки стан розрахунків підприємств-позичальників іноземних кредитів з Державним бюджетом України не поліпшився і ці видатки продовжують здійснюватися за рахунок бюджетних коштів, що призвело до зростання простроченої заборгованості перед державою на кінець 2002 року до 8 млрд. гривень.

Загальні видатки з обслуговування і погашення державного боргу у 2001-2003 роках мають тенденцію до зростання.

Зокрема, видатки з обслуговування і погашення державного боргу у 2000 році у порівнянні з 1999 роком зросли на 5,9 відс., у тому числі зовнішнього - на 3,7 відсотка. У 2001 році в порівнянні з 2000 загальні видатки з обслуговування і погашення державного боргу зросли на 16,0 відс., у тому числі з обслуговування і погашення зовнішнього боргу - в 1,5 раза. Також зросли на 3,5 відс. видатки з обслуговування і погашення державного боргу у 2002 році у порівнянні з 2001 роком.

Згідно з укладеними угодами про реструктуризацію заборгованості пряма відповідальність за обслуговування і повернення іноземних кредитів покладена на Україну в особі Уряду України. Це означає, що в результаті реструктуризації та у зв'язку із вступом у дію державних гарантій боргові зобов'язання суб'єктів господарювання перекладено на державний борг. У той же час, прийняття рішення про реструктуризацію не узгоджувалося з Верховною Радою України.

 

Колегія Рахункової палати, за результатами розгляду матеріалів перевірки, зробила наступні висновки:

1. Однією з головних причин, що спричинили боргову кризу та необхідність реструктуризації зовнішнього боргу України, стали економічно необґрунтовані та безконтрольні рішення Уряду України протягом 1992-1999 років щодо залучення іноземних кредитів під державні гарантії на користь неплатоспроможних підприємств, які призвели до масового невиконання ними фінансових зобов'язань за одержаними позиками та перекладання їх на державний бюджет.

В поєднанні з тривалим спадом обсягів виробництва та виробленого ВВП, хронічним невиконанням показників Державного бюджету України і його значної дефіцитності та одночасним зростанням витрат з обслуговування і погашення державного боргу, Уряд України виявився неспроможним виконувати ці зростаючі фінансові зобов'язання і, в результаті, припинив їх та вдався до реструктуризації боргу.

2. Боргова криза, до якої Україна потрапила у кінці 1999 року, стала наслідком відсутності законодавчо визначеної стратегії управління державним боргом, граничних (критичних) показників його розмірів, а також неефективних заходів Кабінету Міністрів України і Міністерства фінансів України до підприємств-позичальників щодо виконання ними фінансових зобов'язань за іноземними кредитами перед державою.

Розрахунки показують, що забезпечення органами виконавчої влади відшкодування боржниками хоча б 30 відс. простроченої заборгованості або забезпечення у повному обсязі поточних платежів, за умови реструктуризації простроченої заборгованості, дозволило б Україні не вдаватися до реструктуризації цієї частини зовнішнього боргу.

Проте ці можливості Урядом і Міністерством фінансів України не було використано.

3. Процедура реструктуризації державних боргів, повноваження владних органів на прийняття таких рішень та проведення безпосередніх заходів щодо здійснення реструктуризації нормативно не врегульовані.

За таких умов рішення про проведення реструктуризації боргу України приймалися непрозоро, вони не оформлялися належним чином відповідними правовими актами, як це визначено Конституцією України.

4. Рішення Міністра фінансів України Мітюкова І.О. щодо припинення з 24 січня 2000 року платежів з обслуговування і погашення гарантованих боргових зобов'язань перед державами - членами Паризького клубу кредиторів, було поспішним, організаційно не підготовленим та економічно не прорахованим.

Воно було прийняте в умовах припинення реалізації програми Уряду України, погодженої з Міжнародним валютним фондом, хоча саме виконання такої програми є однією з основних умов прийняття Паризьким клубом кредиторів рішення щодо реструктуризації боргів.

В результаті, офіційні переговори з кредиторами України розпочалися лише у березні 2001 року або через 14 місяців після припинення платежів.

Це призвело до застосування до України штрафних санкцій за нездійснення протягом 2000 року платежів на користь кредиторів у сумі 16 млн. дол. США або понад 80 млн. гривень.

До того ж, Міністерство фінансів України виявилося неспроможним власними силами та за участю фахівців з інших економічних і правових державних структур підготувати та провести переговори щодо реструктуризації, тому залучило до цього процесу іноземні фірми.

Додаткові витрати державного бюджету, пов'язані із залученням іноземних радників і консультантів, склали 2,4 млн. дол. США або 12,7 млн. грн., які повністю сплачено, незважаючи на невиконання ними у повному обсязі та у встановлені терміни умов угод.

Цими коштами можна було б забезпечити протягом 1,5 року оплату праці всього центрального апарату Мінфіну чисельністю понад 720 працівників.

5. В результаті укладених Кабінетом Міністрів України угод про реструктуризацію заборгованості та у зв'язку із вступом у дію державних гарантій пряма відповідальність за повернення цих коштів покладена безпосередньо на державу, що означає переоформлення боргових зобов'язань суб'єктів господарювання на прямий державний борг.

Згідно з новими умовами додаткові видатки з обслуговування реструктуризованої заборгованості протягом 12-ти років складуть понад 209 млн. дол. США або понад 1,1 млрд. грн. за поточним курсом, з яких вже сплачено 38,5 млн. дол. США або понад 200 млн. гривень.

У той же час, прийняття такого рішення не узгоджувалося Урядом з Верховною Радою України, як це передбачено п. 14 ст. 85 Конституції України.

6. Рішення Уряду про припинення боргових платежів та проведення їх реструктуризації призвело до падіння у 2000 році до найнижчого рівня міжнародного кредитного рейтингу України, що закрило майже на три роки доступ до кредитних ресурсів на міжнародних ринках капіталу.

Ускладнилися також взаємовідносини з міжнародними фінансовими організаціями, що призвело до суттєвого зменшення отриманих від них позик для підтримки платіжного балансу, фінансування бюджету та інвестиційних проектів.

Наслідком цього стало невиконання протягом 2000-2002 років показників Державного бюджету України щодо його фінансування шляхом зовнішніх запозичень.

7. Переважна більшість умов та параметрів реструктуризації, сформульованих в офіційному зверненні до Паризького клубу кредиторів, підготовленому Мінфіном за допомогою іноземних радників, на практиці не реалізована.

Розмір реструктуризованого боргу, період реструктуризації та її пільговий період виявилися меншими, ніж пропонувалися. Не було досягнуто і домовленостей щодо обміну боргу на власність, надання допомоги або фінансування програм.

8. Єдиним позитивним моментом проведення реструктуризації стало те, що вона призвела до зменшення видатків з обслуговування зовнішнього боргу, передбачених Державним бюджетом України у 2000 році в розмірі 48,5 млн. дол. США або 252,1 млн. гривень. Проте ці видатки у повному обсязі здійснено у 2001-2002 роках.

Проведена реструктуризація не мала суттєвого позитивного впливу на вирішення боргової проблеми, оскільки загальні видатки з обслуговування і погашення державного боргу у 2001-2002 роках мають тенденцію до зростання.

Стан розрахунків підприємств-позичальників іноземних кредитів з Державним бюджетом України також не поліпшився і ці видатки продовжують здійснюватися за рахунок бюджетних коштів, що призвело до зростання простроченої заборгованості перед державою на кінець 2002 року до 8 млрд. гривень.

9. Загальна вартість для держави рішення щодо проведення реструктуризації заборгованості у сумі 581 млн. дол. США становить 227,4 млн. дол. США або 1,2 млрд. грн. за поточним курсом і складається з:

  • додаткових витрат на здійснення платежів з обслуговування реструктуризованого боргу за новими умовами у сумі 209 млн. дол. США або понад 1,1 млрд. гривень;

  • прямих втрат, пов'язаних із сплатою штрафних санкцій, у сумі 16 млн. дол. США або понад 80 млн. грн., які повністю сплачені іноземним кредиторам;

  • додаткових витрат державного бюджету, пов'язаних із залученням іноземних фінансових радників та консультантів, у сумі 2,4 млн. дол. США або 12,7 млн. грн., які повністю сплачено.

 

Відповідно до статей 28, 30 Закону України "Про Рахункову палату" висновки і пропозиції надіслано Кабінету Міністрів України та Міністерству фінансів України.

 

Про цей сайт | Адміністратор | Лист до редакції
Розробник ЗАТ "Софтлайн", Україна© Рахункова палата України