Регулярні звіти про доходи і видатки Державного
бюджету України мають бути оприлюднені.

Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням
коштів до Державного бюджету України та їх використанням
здійснює Рахункова палата.

Конституція України (статті 95 і 98)

ПРО РЕЗУЛЬТАТИ АУДИТУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ НА ПРОФІЛАКТИКУ І ЛІКУВАННЯ ОНКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У 2008 РОЦІ

КИЇВ 2009

Бюлетень підготовлено за матеріалами Звіту про результати аудиту ефективності використання бюджетних коштів на профілактику і лікування онкологічних захворювань. - Київ: Рахункова палата України, 2009.

Відповідальні за випуск:

головний контролер - директор департаменту
з питань науки та гуманітарної сфери
Фліссак Я.А.

начальник управління стандартів,
аналітики та розвитку Шах Г.А.

© Рахункова палата України.
Матеріал офіційний.
При використанні посилання на Рахункову палату обов'язкове.

Зміст

Вступ

1.Аналіз законодавчих актів, що регулюють організаційні та економічні засади здійснення профілактики та лікування онкологічних захворювань

2. Стан виконання Міністерством охорони здоров'я заходів державних програм з профілактики та медичної допомоги онкохворим

3. Організація діяльності онкологічних закладів

3.1. Забезпечення моніторингу стану онкологічної захворюваності та результативності надання медичної допомоги

3.2. Характеристика мережі медичних закладів онкологічного профілю

3.3.Видатки державного бюджету на будівництво онкологічних закладів

3.4. Аналіз кадрового забезпечення онкологічних закладів

3.5. Стан оснащення онкологічних закладів медичним обладнанням

4. Аналіз впровадження у медичну практику результатів науково‑дослідних робіт з проблем онкології

5. Планування та використання коштів державного бюджету на придбання медикаментів та обладнання для забезпечення лікування онкологічних захворювань

5.1. Порядок планування та використання бюджетних коштів на придбання лікарських засобів

5.2. Аналіз планування та використання бюджетних коштів на придбання медичного обладнання для діагностики та лікування онкохворих

Висновки

ВСТУП

Захворюваність на злоякісні новоутворення є однією з найнебезпечніших медико-біологічних і соціально-економічних проблем України, а кількість онкохворих та смертність від цієї недуги постійно збільшуються.

З метою підвищення ефективності профілактики онкозахворювань, раннього їх виявлення та надання високоякісної медико-соціальної допомоги, забезпечення населення ефективними, безпечними і якісними лікарськими засобами для збільшення кількості осіб, що одужують, поліпшення якості їх життя та зниження рівня смертності протягом 2002-2009 років Міністерством охорони здоров'я України (далі - МОЗ), органами місцевого самоврядування та науковими установами здійснювався комплекс заходів Державної програми «Онкологія» на 2002-2006 роки, Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації» на 2002-2011 роки, Державної програми «Дитяча онкологія» на 2006-2010 роки та Державної програми забезпечення населення лікарськими засобами на 2004-2010 роки.

Проте, за даними Центру медстатистики МОЗ, впродовж зазначених років кількість онкохворих збільшилася на 135,4 тис. осіб, або майже на 17 відс., і на кінець 2008 року становила 934,1 тис. осіб. Захворюваність населення на злоякісні новоутворення наведена в діаграмі 1.

Діаграма 1. Дані щодо загальної кількості онкохворих та
з уперше в житті встановленим діагнозом
у 2002-2008 роках (тис. осіб)

Відповідно до даних діаграми щороку реєструється 153-158 тис. нових випадків захворювань. Найбільше з них у Донецькій, Дніпропетровській, Харківській областях та м. Києві, а найвища поширеність (на 100 тис. населення) має місце у м. Севастополі та Кіровоградській області.

Особливо негативним є те, що серед хворих з уперше встановленим діагнозом злоякісних новоутворень близько 50 відс. осіб із запущеними (III і IV) та невизначеними стадіями, що свідчить про незадовільну профілактичну роботу. За даними Центру медстатистики МОЗ, щороку помирає близько 90 тис. осіб, з них 35 відс. - особи працездатного віку. Смертність від онкозахворювань становить 12 відс. загальної смертності від хвороб в Україні, поступаючись лише наслідкам серцево-судинних захворювань.

Наведена негативна статистика та результати аудиту вказують на проблеми в організації профілактики і лікування онкозахворювань і ефективності використання державних фінансових ресурсів на цю мету.

1. АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ПРОФІЛАКТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ОНКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Статтею 49 Конституції України встановлено, що держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Відповідно до ст. 15 Основ законодавства України про охорону здоров'я МОЗ є спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Основними завданнями Міністерства згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1542, зокрема, є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, розроблення, координація та контроль за виконанням державних програм розвитку охорони здоров'я, організація разом з АМН України наукових досліджень з пріоритетних напрямів розвитку медичної науки.

Статтею 44 Основ встановлено, що у медичній практиці застосовуються методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарські засоби, дозволені до застосування МОЗ.

Міжгалузевою програмою «Здоров'я нації» на 2002-2011 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 № 14, яка не містить фінансових показників, МОЗ передбачено у період з 2003 по 2011 роки розробити і впровадити стандарти діагностики, лікування та реабілітації онкологічних хворих і забезпечити їх дотримання лікувально-профілактичними закладами.

Для формування ефективної системи контролю та управління якістю медичної допомоги і забезпечення її високоякісного рівня Національним планом розвитку системи охорони здоров'я на період до 2010 року, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2007 № 815, передбачено Міністерству на постійній основі розробляти нові та оновлювати чинні клінічні протоколи надання медичної допомоги.

З метою зниження рівня захворюваності та гарантованого надання медичної допомоги в Україні сформовано Національний перелік основних (життєво необхідних) лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Відповідно до Положення про Національний перелік, затвердженого наказом МОЗ від 24.05.2005 № 226 (із змінами), це перелік ефективних, у тому числі й з точки зору витрат, і безпечних лікарських засобів та виробів медичного призначення для профілактики, діагностики і ефективного лікування пацієнтів.

У Державній програмі забезпечення населення лікарськими засобами на 2004-2010 роки та вказаному Положенні зазначається, що Національний перелік спрямований на виконання програм державних гарантій забезпечення населення України меддопомогою в стаціонарних і амбулаторно-поліклінічних умовах на території України та є основою для формування закупівель товарів за державні кошти, оснащення закладів охорони здоров'я, створення на основі затверджених МОЗ стандартів лікування, формулярів, системи моніторингу наявності основних лікарських засобів та ціноутворення.

Відповідно до затверджених наказом МОЗ від 30.10.2003 № 502 Заходів щодо реалізації Державної програми забезпечення населення лікарськими засобами на 2004- 2010 роки, Департамент організації меддопомоги населенню МОЗ повинен систематично оновлювати Національний перелік, крім того, до введення формулярної системи Департамент повиненудосконалювати та своєчасно поновлювати Перелік лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.96 № 1071.

Наказом МОЗ від 05.09.2008 № 514 з метою створення державної системи неупередженої, об'єктивної та доказової інформації про лікарські засоби, розробки, запровадження, а також подальшого супроводу комплексу заходів з найбільш раціональних, високоефективних та економічно доцільних методів фармакотерапії на принципах доказової медицини і відповідних стандартів лікування, забезпечення оптимального використання наявних ресурсів для досягнення високої якості медичної допомоги, затверджено Формулярний довідник з використання лікарських засобів в онкології.

Статтею 87 Бюджетного кодексу України встановлено, що з Державного бюджету України фінансуються видатки на охорону здоров'я, зокрема, на програми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2002 № 342 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2008 № 878), до програм в галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, віднесено організацію у випадках, передбачених законодавством, централізованих закупівель окремих видів життєвонеобхідних лікарських засобів, виробів медичного призначення, високовартісного медичного обладнання та виконання державних цільових програм і здійснення комплексних заходів з охорони здоров'я, що передбачене відповідно до законодавства за рахунок державного бюджету.

Законами про Державний бюджет України на 2008 і на 2009 роки на видатки з проблем онкології МОЗ затверджені призначення за сімома бюджетними програмами на суму 583,4 млн. гривень.

Таким чином, питання організації профілактики і надання медичної допомоги онкологічним хворим законодавством урегульовано, проте аудитом встановлено, що значна частина його вимог не виконується.

2. СТАН ВИКОНАННЯ МІНІСТЕРСТВОМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ЗАХОДІВ ДЕРЖАВНИХ ПРОГРАМ З ПРОФІЛАКТИКИ ТА МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ОНКОХВОРИМ

МОЗ визначено відповідальним виконавцем та координатором Державної програми «Онкологія» на 2002-2006 роки (далі - Програма «Онкологія»), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 392 на виконання Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації». На виконання заходів Програми «Онкологія» впродовж 2002-2006 років МОЗ використано 628 млн. грн., у тому числі на забезпечення закладів обладнанням - 157 млн. грн., медикаментами - 451,1 млн. гривень. Міністерство щороку інформувало Кабінет Міністрів України про виконання заходів зазначених програм, однак розпорядчих актів з оцінки стану їх виконання не видавалося.

Указом Президента України від 06.12.2005 № 1694 «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення» Уряду доручено розробити та внести до 15.05.2006 на розгляд Верховної Ради України проект загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на 2007-2016 роки. Також Уряду вказано на необхідність під час розроблення проектів законів про Державний бюджет України на 2007 та наступні роки передбачати видатки на реалізацію державних цільових програм з боротьби з онкологічними захворюваннями.

У порушення зазначеного Указу Президента доопрацьований проект закону про загальнодержавну програму боротьби з онкологічними захворюваннями населення дорослого віку зареєстровано у Верховній Раді України тільки 04.06.2009, тобто через три роки, і станом на 30.06.2009 програму не було затверджено.

Слід зазначити, що розроблений Міністерством проект програми є непослідовним, оскільки не передбачає реалізації невиконаних заходів завершеної у 2006 році Державної програми «Онкологія» та Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації».

Зокрема, МОЗ не забезпечено виконання заходів зазначених програм у частині організації первинної профілактики онкопатології, а саме: не створено кадастру канцерогенонебезпечних підприємств, технологічних процесів та видів діяльності людини і не здійснено паспортизації підприємств, технологічних процесів та видів діяльності, які призводять до забруднення довкілля канцерогенними речовинами.

Більше чотирьох років Міністерством не затверджуються нормативні акти щодо паспортизації і оцінки небезпеки підприємств, технологічних процесів, які є канцерогенними для людини. Водночас проекти відповідних документів розроблено підпорядкованими АМН України Інститутом медицини праці та Інститутом гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва, на що витрачено 90 тис. грн. коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України¹. Зазначені проекти ще у 2004 році направлені МОЗ, схвалені ним, але до цього часу не затверджені.

¹На виконання Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища у 2001-2005 рр. виконано НДР на тему: «Створення національного реєстру канцерогеннонебезпечних підприємств, цехів та професій, розроблення системи заходів з підвищення ефективності боротьби з професійно зумовленою онкологією».

Міністерство більше трьох років не забезпечує розроблення системи заходів із зменшення канцерогенного навантаження на людину, а також комплексу заходів щодо усунення забруднення канцерогенами в регіонах і програми генетичної профілактики онкозахворювань. Не розроблено системи заходів з оздоровлення та здійснення диспансерного нагляду осіб з груп підвищеного ризику, що передбачалося виконати впродовж 2002-2004 років.

Через невиконання МОЗ заходів Державної програми «Онкологія» та Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації» Україною і на сьогодні не ратифіковано Конвенції Міжнародної організації праці від 24.06.1974 № 139 «Про боротьбу з небезпекою, що викликана канцерогенними речовинами та агентами у виробничих умовах, та заходи профілактики» (далі - Конвенція).

Конвенцією передбачена необхідність періодичного визначення переліків канцерогенних речовин, заборонених та обмежених до використання на виробництвах, забезпечення системи державної реєстрації та санітарно-гігієнічного моніторингу за їх використанням і утворенням, визначення кількості працівників, які підпадають під їх дію, і створення системи пожиттєвого меднагляду за станом їх здоров`я та надраннього виникнення серед них передракових та злоякісних новоутворень.

За даними МОЗ, санепідзакладами здійснюється державний санітарно-епідеміологічний нагляд за станом атмосферного повітря, моніторинг вмісту радіонуклідів у питній воді, продуктах харчування, будівельних матеріалах. За підсумками цієї роботи Центральною СЕС МОЗ встановлено, що у 2008 році 7,9 відс. (проти 8,4 відс. у 2007 році) проб атмосферного повітря у містах містять забруднюючі речовини у концентраціях, що перевищують гранично допустимі норми, у сільських населених пунктах - 1,7 відс. (проти 1,4 відс. у 2007 році), що є порушенням вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених місць (ДСП 173-96). Головними причинами цього є недотримання підприємствами технологічного режиму експлуатації пилогазоочисного устаткування, невиконання заходів зі зниження викидів, низькі темпи впровадження сучасних технологій їх очищення, відсутність санітарно-захисних зон між промисловими та житловими районами.

У той же час Інститутом медицини праці встановлено, що рівень санітарно-гігієнічного моніторингу в Україні за канцерогенними речовинами не відповідає сучасній ситуації, яка відзначається значним техногенним забрудненням довкілля промисловими викидами, радіоактивними ізотопами (після аварії на ЧАЕС) та природним потраплянням у довкілля радону-222 і продуктів його розпаду. Санітарно-гігієнічний контроль здійснюється лише за обмеженим переліком канцерогенних речовин (переважно хімічних). При цьому слід відзначити незадовільний стан роботи у регіонах з високим рівнем промислового розвитку та техногенного забруднення довкілля - Миколаївській, Дніпропетровській, Київській областях та містах Києві та Севастополі.

Наприклад, у 2007 році установами СЕС здійснювалися дослідження лише 19,2 відс. існуючих найменувань канцерогенних речовин в основному через відсутність в установах СЕС метрологічно-атестованих методик і державних аналітичних стандартів, необхідного обладнання (85 відс. обладнання радіологічних лабораторій зношене, необхідно придбати близько 200 од. обладнання), забезпеченість лише на 10 відс. потреби витратними матеріалами, реактивами та діагностиками. Водночас 13,2 відс. найменувань канцерогенних речовин за наявності необхідних умов у зв'язку з неналежним контролем і координацією з боку МОЗ установами СЕС не досліджувалося.

За висновком науковців, через значний ресурсний дефіцит санепідзаклади, фактично, не можуть виконувати в повному обсязі функції з незалежної санітарно-гігієнічної експертизи та ідентифікації канцерогенних речовин як у довкіллі, так і у виробничому середовищі. Таким чином, процес забруднення канцерогенами довкілля регіонів з високим рівнем розвитку промисловості та прогресуючим зростанням захворюваності населення на злоякісні новоутворення є неконтрольованим.

Міністерством не забезпечено виконання заходів Програм щодо організації вторинної профілактики та ранньої діагностики онкозахворювань шляхом проведення медустановами регіонів регулярних обстежень населення з метою профілактики та раннього виявлення онкопатології і оздоровлення хворих на передракову патологію. Водночас органами місцевого самоврядування не здійснюється диспансеризації осіб з передпухлинною патологією, як цього вимагає чинний наказ МОЗ України від 30.12.1992 № 208.

В Україні відсутня система проведення щорічних медоглядів. Для раннього виявлення злоякісних новоутворень у регіонах проводяться скринінгові (вибіркові) дослідження.

Незважаючи на те, що на сьогодні, за даними Національного інституту раку, лікувально-профілактичні заклади у діагностиці онкологічних захворювань застосовують 70 одиниць мамографічних апаратів, Міністерством більше п'яти років не унормована діяльність мамологічних кабінетів.

У МОЗ відсутні довготермінові прогнози поширеності злоякісних новоутворень в Україні на основі популяційного моніторингу рівня онкозахворюваності і смертності населення та не визначена потреба населення в онкологічній допомозі (виконання вказаних заходів заплановано на 2006-2007 роки). Зазначені показники могли бути використані для поточного і перспективного планування розвитку онкологічної служби.

Більше чотирьох років Міністерством не унормовано функціонування системи хоспісів й інших закладів для надання меддопомоги онкохворим у термінальній стадії хвороби та більше двох років не розроблено і не впроваджено системи медичної реабілітації онкологічних хворих.

Не виконані Міністерством заходи Програм щодо створення системи санітарної просвіти населення з усіх аспектів онкопатології, в тому числі важливості своєчасної діагностики, пропаганди здорового способу життя. Не доповнено форми статистичної звітності показниками якості онкодопомоги.

Таким чином, за відсутності контролю з боку Уряду, МОЗ не забезпечено виконання заходів Програм, що мали вирішити найважливіші проблеми - профілактику захворюваності та мінімізацію її наслідків. Не запроваджено у закладах охорони здоров'я проведення щорічних медоглядів населення та диспансерного нагляду осіб з груп підвищеного ризику. Не розроблена та не виконується програма генетичної профілактики онкозахворювань та комплекс заходів з усунення забруднення канцерогенами навколишнього середовища й зменшення канцерогенного навантаження на людину. Виконання заходів Державної програми «Онкологія», в основному, зведено до закупівель ліків та медичного обладнання. Незважаючи на невиконання заходів профілактичного характеру попередніх двох державних програм, до проекту нової програми Міністерством та Урядом відповідні завдання не включені.

► МОЗ визначено відповідальним виконавцем заходів Державної програми «Дитяча онкологія» на 2006-2010 роки», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 № 983 (далі - Державна програма). Частину заходів Державної програми, які мали бути виконані до 2008 року, Міністерством не виконано.

Не затверджено стандартів променевої, морфологічної та генетичної діагностики злоякісних новоутворень дитячого віку.

Не затверджено нормативно-правових актів щодо застосування променевої, морфологічної та генетичної референтної діагностики онкозахворювань у дітей (типування пухлин, підтвердження діагнозу) та не створено системи референтної діагностики онкологічних захворювань у дітей. Створено тільки одну референт-лабораторію в НДСЛ «Охматдит» і тільки з лабораторної діагностики онкогематологічних захворювань.

Відсутні та відповідно не впроваджені в практику роботи спецвідділень стандартизовані протоколи лікування дітей з онкологічними захворюваннями. За інформацією регіональних управлінь охорони здоров'я, діагностика та лікування дітей з онкозахворюваннями здійснюється за міжнародними протоколами.

Міністерством не виконано заходів щодо оснащення спеціалізованих закладів і відділень та забезпечення контролю за раціональним використанням придбаного обладнання, витратних матеріалів і медикаментів. Аналогічні завдання ставилися і у наказі МОЗ від 13.06.2008 № 316², зокрема щодо розроблення і затвердження табелів оснащення лікувально-профілактичних закладів онкологічного профілю, що, фактично, не зроблено. Наприклад, УОЗ Кіровоградської облдержадміністрації інформувало МОЗ, що надання якісної допомоги онкохворим дітям ускладнюється через недостатнє забезпечення закладів охорони здоров'я лікувально-діагностичною апаратурою (80 відс. наявного обладнання потребує заміни або капремонту) та відсутність затверджених стандартизованих протоколів лікування дітей з онкозахворюваннями. ГУОЗ Київської міськдержадміністрації поінформувало, що потреба в ліках у 2008 році забезпечена лише на рівні 69 відсотків.

²«Про заходи щодо усунення порушень, виявлених під час проведення аудиту ефективності використання коштів державного та місцевих бюджетів на забезпечення лікування онкологічних хворих за 2005-2007 роки, проведеного ГоловКРУ».

Міністерством не затверджено Реабілітаційної програми для санаторіїв, де проходять лікування онкохворі діти, яка мала бути запроваджена у 2007-2008 роках. Документи, що підтверджують розроблення комплексу заходів щодо психологічної, трудової та соціальної реабілітації дітей після закінчення лікування, у Міністерстві відсутні.

У рамках Державної програми у 2008 році Міністерство повинно було розробити алгоритм діагностики та профілактики віддалених наслідків терапії онкологічних захворювань дитячого віку як схему дій лікаря при виявленні онкозахворювання та координації подальшої діагностики. Станом на 01.07.2009 алгоритм не розроблено.

Відсутні документи, що підтверджують проведення аналізу стану надання спеціалізованої допомоги дітям з онкологічними захворюваннями за 1995-2005 роки та визначають основні потреби у забезпеченні онкологічної допомоги дітям і пріоритетні напрями її надання. Відповідно, відсутній спільний наказ МОЗ та АМН України щодо удосконалення системи надання медичної допомоги дітям з онкологічними новоутвореннями як результативний документ за проведеним аналізом.

Міністерством не забезпечено організації систематичного інформування населення через засоби масової інформації про профілактику, раннє виявлення та ефективність лікування онкозахворювань у дітей. Планом роботи Держкомтелерадіо на 2009 рік передбачено висвітлення у спеціальних програмах заходів Державної програми «Дитяча онкологія» на 2006-2010 роки та обговорення Концепції загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на 2007-2016 роки у контексті підвищення рівня обізнаності населення з питань онкології, індивідуальної профілактики раку та сучасних методів лікування, пропаганди здорового способу життя. Проте, за інформацією Держкомтелерадіо, спеціальні програми, присвячені окремим проблемам онкології, проведено лише ТРК Львівської та Запорізької областей. На загальнодержавному рівні відповідні спеціальні теле/радіопрограми не проводилися.

У МОЗ також відсутні методичні посібники щодо роз'яснення сучасних методичних підходів, що впроваджуються у системі охорони здоров'я України з питань своєчасного виявлення злоякісних новоутворень у дітей, попередження захворюваності, методів діагностики та лікування.

Таким чином, Міністерством більшість заходів Державної програми, що мали забезпечити організацію відповідної медичної допомоги і профілактику захворюваності у дітей, не виконано.

► На виконання Державної програми забезпечення населення лікарськими засобами на 2004-2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2003 № 1162, для забезпечення доступу населення до ефективних, безпечних і якісних лікарських засобів наказом МОЗ від 30.10.2003 № 502 передбачено у 2004-2010 роках створити та підтримувати єдину інформаційно-аналітичну систему забезпечення лікарськими засобами, закупленими за державні кошти та кошти місцевих бюджетів.

Проте станом на 01.07.2009 таку інформаційно-аналітичну систему не створено, що не дає змоги обŽрунтовано планувати номенклатуру і обсяги централізованої закупівлі лікарських засобів.

Зазначеним вище наказом також передбачалося у 2004-2005 роках з метою визначення реальних витрат на ефективну підтримку якості життя хворих та їх працездатності сформувати стандарти лікування на підставі фармакоекономічного аналізу ефективності, безпечності та якості лікування.

Міністерством своєчасно і в повному обсязі не виконано доручення Президента України від 06.09.2003 № 1-1/252 щодо прискорення розроблення і запровадження державних стандартів у сфері охорони здоров'я (протоколи (стандарти) надання медичної допомоги) та вжиття заходів для їх суворого додержання закладами охорони здоров'я.

Фактично, протоколи (стандарти) надання медичної допомоги за спеціальністю «Онкологія» (за 39 локалізаціями пухлин) затверджено МОЗ наказом від 17.09.2007 № 554, тобто лише через 4 роки. При цьому протоколи надання медичної допомоги дітям з онкопатологіями, крім онкогематологічних захворювань у дітей, та хворим із злоякісними пухлинами хребта, спинного мозку, периферичних нервів, мозкових оболонок, півкуль великого мозку і онкогематологічним хворим дорослого віку Міністерством не затверджені.

На виконання зазначеної програми із запізненням на три роки Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення запроваджено Формулярний довідник з використання лікарських засобів в онкології.

Державній службі лікарських засобів і виробів медичного призначення доручалося у 2004-2005 роках створити систему реєстрації оптових цін на лікарські засоби, які включені до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення. Після ліквідації служби у 2008 році завдання щодо здійснення моніторингу цін на лікарські засоби і медичну продукцію та організацію ведення відповідних державних реєстрів цін було покладено на новостворену Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів (далі - Держлікінспекція). Проте документи, що підтверджують ведення моніторингу цін на препарати для обŽрунтованості визначення їх вартості при закупівлі за державні кошти, у Міністерстві відсутні.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОНКОЛОГІЧНИХ ЗАКЛАДІВ

3.1. Забезпечення моніторингу стану онкологічної захворюваності та результативності надання медичної допомоги

Інтегральний показник оцінки рівня діагностичної, лікувальної та організаційної роботи в міжнародній медичній практиці обчислюється зі статистики п'ятирічної виживаності онкохворих, як найбільш достовірної і інформативної щодо ефективності наданої онкологічної допомоги та застосованих методів лікування. При цьому охоплення спостереженням має дорівнювати 95 відс. хворих³.

³Бюлетень Національного канцер-реєстру України № 8 (2007 рік), наказ МОЗ УРСР від 07.04.1986 № 192 «Про затвердження інструкції по формуванню та диспансерному нагляду груп підвищеного ризику захворювань», наказ МОЗ від 17.09.2007 № 554 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "онкологія"», якими визначена обов'язковість та кратність обстежень при диспансеризації онкохворих у перший рік - 1 раз на 3 місяці, другий рік - один раз на 6 місяців, в наступному - 1 раз на рік.

Водночас у Національному канцер-реєстрі України, який створено Міністерством у 1996 році⁴ з метою можливості відображення реальної онкологічної ситуації для подальшого поліпшення діяльності онкологічної служби, відсутня інформація про диспансерний нагляд зареєстрованих онкохворих. За даними Центру медстатистики МОЗ, диспансерний нагляд протягом 5 і більше років у 2000 році здійснювався лише щодо 419,9 тис. хворих, або 54,6 відс. таких, що перебувають на обліку, а у 2008 році - 542 тис. хворих, або 58 відсотків. Показник п'ятирічної виживаності Міністерством не визначається.

⁴Національний канцер-реєстр України створений відповідно до наказу МОЗ від 22.01.1996 № 10 «Про створення Національного канцер-реєстру України» і ведеться з 1996 року Інститутом онкології АМН та з 2007 року - утвореним на його базі Національним інститутом раку.

Отже, в Україні оцінка ефективності діяльності онкологічної служби за прийнятою міжнародною методикою не здійснюється, при цьому позитивних тенденцій щодо вчасності виявлення онкозахворювань, зменшення кількості хворих та рівня смертності не досягнуто.

За час функціонування Національного канцер-реєстру України кошти на модернізацію обладнання, оновлення програмного забезпечення МОЗ не планувались і не виділялись. Проектом Загальнодержавної програми «Боротьба з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року» вдосконалення реєстру заплановано провести у 2011 році, проте обсяги та джерела фінансування цього заходу Міністерством не обраховані і до проекту не включені.

Таким чином, МОЗ запровадило Національний канцер-реєстр з метою узагальнення інформації про стан організації результатів медичної діяльності з профілактики і лікування онкозахворювань для оптимізації управлінських рішень щодо цих процесів та ефективності використання бюджетних коштів. Проте, недооцінюючи важливість цього документу Міністерство не забезпечило його ведення відповідно до прийнятої у світі практики, не удосконалює його зміст та використовує, фактично, лише як статистичний документ.

3.2. Характеристика мережі медичних закладів онкологічного профілю

У 2008 році в Україні функціонували Національний інститут раку, 41 онкологічний диспансер, міська онкологічна лікарня у м. Києві, міська лікарня у м. Дрогобичі Львівської обл. та 740 онкологічних відділень в обласних, міських лікарнях, дитячих обласних і міських лікарнях із загальною кількістю 12480 онкологічних і радіологічних ліжок.

Внаслідок неналежної організації з боку МОЗ управліннями охорони здоров'я регіональних держадміністрацій не виконується наказ Міністерства від 30.12.1992 № 208, яким рекомендувалося довести забезпеченість ліжками до 3,5 на 10 тис. населення або 123,5 на 1000 вперше захворівших з метою лікування всіх первинних онкологічних хворих лише в онкологічних закладах.

Фактична забезпеченість онкологічними і радіологічними ліжками у 2008 році в середньому дорівнювала 2,7 ліжка на 10 тис. населення та 81,6 - на тисячу вперше захворівших.

Наприклад, у Київській, Харківській, Херсонській та Кіровоградській областях цей показник становив відповідно 1,6; 1,9; 2,0 та 2,8 ліжка, а на тисячу вперше захворівших - 47,3; 56,1; 57,7 та 67,9 ліжка. Проведеною МОЗ перевіркою організації протиракової боротьби в закладах охорони здоров'я Кіровоградської області встановлено, що дефіцит відповідних ліжок в області сягає 50 відсотків. Як наслідок, 40 відс. онкохворих лікується у відділеннях лікарень, де відсутні умови надання медичної допомоги відповідно до затверджених Міністерством стандартів.

Аудитом встановлено, що у Івано-Франківській, Сумській областях та м. Севастополі не розгорнуто онкологічних ліжок для лікування дітей, незважаючи на те, що тільки у 2008 році зареєстровано відповідно 22, 24 та 7 вперше захворівших на онкологію дітей, а фактична захворюваність на злоякісні новоутворення на 100 тис. дітей у вказаних регіонах становить 7,36; 12,17 та 11,75 випадка при середній по Україні - 11,37 випадка.

3.3. Видатки державного бюджету на будівництво онкологічних закладів

Аудитом встановлено (станом на 17.06.2009), що частина хворих, які перебувають на лікуванні в Національному інституті раку (далі - Інститут), розміщені в коридорах відділень, а черги на госпіталізацію очікує 70 хворих. Така ситуація є постійною.

Водночас за відсутності контролю з боку МОЗ у 2008 році не введено в експлуатацію хірургічного корпусу цього Інституту на 160 ліжок, будівництво якого розпочато ще у 1992 році.

До 2000 року Інститут підпорядковувався МОЗ, із серпня 2000 - АМН України, а згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.2007 № 1186-р «Про підвищення ефективності онкологічної допомоги» його знов передано до сфери управління МОЗ, у тому числі передано незавершене будівництво хірургічного корпусу на суму 98,1 млн. гривень.

Відповідно до паспорта, затвердженого наказом МОЗ і Мінфіну від 12.05.2008 № 241/666, за бюджетною програмою «Будівництво, реконструкція та капітальний ремонт Національного інституту раку» на будівництво хірургічного корпусу у 2008 році передбачено 60,9 млн. грн. і визначено показник якості - 100 відсотків будівельної готовності об'єкта.

Усупереч наказу МОЗ від 04.06.2008 № 295 «Про затвердження орієнтовних техніко-економічних показників на будівництво хірургічного корпусу на 160 ліжок», за відсутності державної експертизи скоригованої проектно-кошторисної документації, якою загальна вартість будови визначена вже в сумі 218,2 млн. грн., 06.06.2008 заступником Міністра охорони здоров`я Митником З.М. за погодженням з першим заступником Міністра економіки України Максютою А.А. затверджено титул перехідної будови на 2008 рік цього об'єкта з терміном його введення в експлуатацію 14.02.2009.

У 2008 році на вказане будівництво надійшло 55,8 млн. грн., або 82,7 відс. від затверджених сум. За звітними даними кошти в сумі 44,4 млн. грн. Інститутом витрачено на оплату будівельних робіт і придбання обладнання. У зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1036 «Деякі питання організації бюджетного процесу», якою заборонено здійснення стовідсоткової попередньої оплати, та незабезпечення Міністерством і Інститутом отримання в оперативному порядку індивідуального дозволу щодо використання затверджених асигнувань, угоди на поставку обладнання, укладені з переможцями торгів 01.12.2008, Інститутом розірвано, а невикористані кошти в сумі 11,4 млн. грн. у кінці року повернуто до бюджету.

Крім того, аудитом встановлено, що за відсутності контролю з боку органів Державного казначейства кошти в сумі 1 млн. грн. витрачено не на будівництво хірургічного корпусу, а на оплату робіт з коригування проектно-кошторисної документації іншої будови - радіологічного корпусу, яку не включено до титулу будов та напрямів використання бюджетних коштів, що є порушенням вимог ч. 8 ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Слід зазначити, що Інститутом замовлено коригування проектно-кошторисної документації на будівництво радіологічного корпусу без погодження з МОЗ. Крім того, спочатку було поставлене завдання щодо проектування у структурі радіологічного корпусу центру використання ПЕТ/КТ технологій, а в подальшому це завдання знято. Такі управлінські рішення керівництва Інституту можуть призвести до додаткових витрат на проектні роботи, збільшити варттість будівництва та його строків.

За замовленням Інституту станом на 01.04.2009 АТ «Медівестпроект» повторно скориговано проектно-кошторисну документацію на будівництво хірургічного корпусу, за що сплачено 209,7 тис. гривень. Загальна кошторисна вартість будови зросла до 341,7 млн. грн., тобто вона на 123,5 млн. грн. більше, ніж визначена у 2008 році. У порушення ст. 15 Закону України «Про інвестиційну діяльність» та Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 № 1269, проведення державної експертизи відкоригованої кошторисної документації Інститутом не забезпечено.

Таким чином, на 01.07.2009 для закінчення будівництва і введення в експлуатацію хірургічного корпусу необхідно 164,2 млн. грн., що становить 48,1 відс. загальної кошторисної вартості об'єкта.

За інформацією про виконання паспорта бюджетної програми за 2008 рік, будівельна готовність хірургічного корпусу визначена на рівні 91 відсотка. У бюджетному запиті на 2009 рік на будівництво хірургічного корпусу Інституту Міністерством подано потребу в сумі 64 млн. гривень. Законом про держбюджет на 2009 рік видатки за вказаною програмою не затверджено.

Згідно з угодою про будівництво, в разі припинення фінансування об'єкта, підрядник може призупинити роботи, а відповідальність за охорону об'єкта покладається на замовника. У даний час на об'єкті присутні представники підрядника, проте через відсутність фінансування будівля з комунікаціями та обладнанням, яке змонтоване в її приміщеннях, може опинитися без охорони.

Крім того, близько двох років на складах Інституту та відповідальному зберіганні постачальників зберігається закуплене технологічне та медичне обладнання для оснащення хірургічного корпусу на суму 56 млн. гривень.

Таким чином, рішення Інституту щодо передчасної закупівлі цього обладнання і безконтрольність з боку АМН України та МОЗ можуть призвести до витрати додаткових коштів на проведення монтажних та пуско-налагоджувальних робіт у разі спливу терміну гарантійного зобов'язання постачальника, який становить 12-18 місяців від дати виробництва.

Через невиважені управлінські рішення МОЗ і АМН України, невизначеність пріоритетів у використанні бюджетних коштів на вирішення проблем, що існують в організації профілактики і лікуванні онкозахворювань, хірургічний корпус Інституту раку будується більше 17 років, в результаті чого його вартість тільки з 2002 року зросла з 82,9 млн. до 341,7 млн. гривень. У той час, коли через незадовільне забезпечення медичним обладнанням заклади охорони здоров'я не мають змоги вчасно діагностувати і надавати лікувальну допомогу онкохворим, закуплене для новобудови обладнання на суму 56,1 млн. грн. більше двох років перебуває на складах.

► Міністерством як розпорядником коштів субвенції державного бюджету і Київською міською державною адміністрацією (далі - КМДА) не вжито дієвих заходів для завершення будівництва Центру із застосування технології позитронно-емісійної томографії (далі - Центр) для раннього виявлення онкологічних захворювань, введення в експлуатацію якого передбачалося ще у 2007 році⁵.

⁵План соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва, затверджений рішенням сесії Київської міської ради від 28.12.2006 № 530/587 (зі змінами від 18.05.2007 № 575), розпорядження КМДА від 08.06.2007 № 677 «Про створення центру із застосування ПЕТ-технології для раннього виявлення онкологічних захворювань».

У зв'язку із затвердженням проектно-кошторисної документації на будівництво Центру через рік після його початку, виділених у 2007 році бюджетних асигнувань в cумі 228 млн. грн. не вистачило на його завершення у цьому ж році, як передбачалося.

Проект будівництва Центру затверджено розпорядженням КМДА від 24.03.2008 за № 389, згідно з яким загальна кошторисна вартість становила 348,9 млн. грн., що на 120,9 млн. грн. більше призначень, затверджених у Державному бюджеті України на 2007 рік.

За 2007-І півріччя 2009 року на об`єкті виконано робіт на загальну суму 271,6 млн. грн., у тому числі закуплено медичне обладнання на суму 235 млн. грн., які оплачено в сумі 264,2 млн. грн., з них за рахунок коштів місцевого бюджету - 36,2 млн. гривень. Через затвердження КМДА у 2008 році призначень, що не забезпечували завершення будівництва Центру, об'єкт в експлуатацію не введено.

Як наслідок, замовником КП «Інженерний центр» 13.02.2009 здійснено перерахунок кошторисної вартості проекту в цінах 2009 року і визначено її в сумі 400,9 млн. грн., у тому числі вартість медобладнання - 235 млн. гривень. У порушення Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 № 1269, відкоригована кошторисна документація станом на 01.07.2009 КМДА не затверджена. У бюджеті м. Києва на цю мету в спеціальному фонді на 2009 рік затверджено лише 78,8 млн., з яких 37 відс. передбачено виділити в грудні.

Крім того, у 2007-2008 роках для Центру придбано обладнання не згідно з проектною документацією, а за переліком, затвердженим КМДА 01.11.2007 (заступник голови Кільчицька І.Р.). При цьому слід зазначити, що висновок державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки Державного комітету ядерного регулювання України щодо дозволу на будівництво у зв'язку із закупівлею іншого обладнання відсутній.

За висновком Київської міської СЕС на проект будівництва (стадія Р) від 25.06.2009 № 4095 за результатами розрахунків виконання дозиметричного контролю, в приміщеннях, де планується розміщення закупленого обладнання, необхідно провести додаткові роботи з радіаційного захисту. Виконання вказаних робіт у свою чергу призведе до збільшення кошторисної вартості об`єкта і подовження терміну будівельних та пуско-налагоджувальних робіт.

У той же час, за відсутності приміщень для монтажу придбане унікальне медичне обладнання вартістю 235 млн. грн. продовжує зберігатися у звичайних складських приміщеннях без дотримання особливих умов (температурний режим, рівень вологості тощо). Гарантійні зобов'язання постачальника щодо цього обладнання закінчуються у жовтні 2009 року, тобто до завершення будівництва. Для продовження гарантійного терміну на один рік необхідні додаткові витрати від 9,4 до 16,5 млн. гривень.

Слід зазначити, що необхідність виконання вимог Закону України «Про лікарські засоби» щодо проведення доклінічного вивчення препаратів, клінічних випробувань, експертизи, державної реєстрації і отримання ліцензії відстрочує промисловий випуск препаратів, для виробництва яких створюється Центр. Кошти на відповідну роботу ні МОЗ, ні КМДА не заплановані.

3.4. Аналіз кадрового забезпечення онкологічних закладів

У системі МОЗ працює 1916 лікарів-онкологів⁶. За галузевою статистичною звітністю 311 посад лікарів-онкологів укомплектовано сумісниками, 128 посад є вакантними.

⁶Включаючи онкологів, онкологів-хірургів, онкологів-гінекологів, онкологів-отоларингологів, у тому числі тих, які працюють у закладах підготовки кадрів, НДІ та апараті органів управління.

У поліклініках м. Черкаси посади лікарів-онкологів відсутні. У Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Черкаській, Чернігівській областях та у м. Севастополі відсутні фахівці з дитячої онкології. Водночас у зазначених регіонах у 2008 році зареєстровано 341 випадок первинної хвороби дітей, або 36 відс. до загальної кількості по Україні (із них у Донецькій області -81 випадок).

При цьому проведеною Міністерством у 2008-2009 роках перевіркою стану організації протиракової боротьби встановлено, що надання медичної допомоги онкохворим у лікувальних закладах здійснюється з порушенням затверджених Міністерством стандартів діагностики та лікування.

Наприклад, в онковідділенні Уманської міської лікарні діагностика та хіміотерапевтичне лікування не відповідають стандартам: неправильно розраховуються дози хіміопрепаратів, не визначається гормональний статус пухлини і, відповідно, не здійснюється гормонотерапія при лікуванні хворих із злоякісними новоутвореннями молочної залози в адекватному обсязі, не здійснюється лабораторне підтвердження діагнозу до лікування.

На виконання вимог статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я наказом МОЗ від 19.12.1997 № 359 затверджено Положення про порядок проведення атестації лікарів, згідно з яким лікарі,які після закінчення п'ятирічного строку з дати попередньої атестації не пройшли атестації на кваліфікаційну категорію та не підтвердили звання «лікар-спеціаліст», не можуть займатися лікарською діяльністю за цією спеціальністю. Однак Міністерство не володіє інформацією щодо стану виконання вимог зазначеної статті Основ законодавства щодо лікарів зі спеціальності «Онкологія».

3.5. Стан оснащення онкологічних закладів медичним обладнанням

Міністерством не створено єдиних підходів до оснащення онкологічних закладів країни, не виконуються рішення Уряду та власні накази з цього питання.

За відсутності табелів матеріально-технічного оснащення закладів охорони здоров'я, в тому числі онкологічних, термін впровадження яких Міністерством визначався на 2008 рік, оцінити реальну забезпеченість онкозакладів діагностичним обладнанням, сучасними апаратами для променевої терапії, гамма-терапевтичними апаратами неможливо.

При цьому, за даними Українського інституту стратегічних досліджень МОЗ на початок 2009 року онкозаклади Полтавської області були забезпечені медичним обладнанням на 50 відс., Одеської - на 45 відс., а Вінницької - на 10 відсотків.

Згідно з даними аудиту встановлено, що станом на 01.07.2009 у Волинському та Дніпропетровському обласних онкологічних диспансерах відсутні мамографічні апарати; у 12 онкологічних закладах (Дніпропетровському, Житомирському, Запорізькому, Івано-Франківському, Київському, Луганському, Миколаївському, Одеському, Тернопільському, Херсонському, Хмельницькому обласних онкодиспансерах та Севастопольській міській онкологічній лікарні) відсутні комп`ютерні томографи. Лише в п'яти онкозакладах є системи магнітно-резонансної діагностики (МРТ), з них у робочому стані - 4. При цьому, як встановлено перевіркою МОЗ, в Одеському обласному онкодиспансері немає ні комп'ютерного томографа, ні МРТ, ні апарата УЗД, що унеможливлює проведення діагностики і лікування онкозахворювань за затвердженими Міністерством стандартами.

4. АНАЛІЗ ВПРОВАДЖЕННЯ У МЕДИЧНУ ПРАКТИКУ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ РОБІТ З ПРОБЛЕМ ОНКОЛОГІЇ

У період з 2002 по І півріччя 2009 року установами МОЗ та АМН України виконувались 243 науково-дослідні роботи з проблем онкології, на що використано 83,3 млн. гривень. За результатами НДР, завершених у 2002-2008 роках, науковими установами запатентовано 240 способів лікування, 51 діагностику онкологічних захворювань, 15 видів імунологічних та цитологічних досліджень, 39 способів прогнозування рецидивів і перебігу онкозахворювань, оцінки ефективності лікування, 8 пристроїв, 2 імплантати, 4 ендопротези, очний протез, 6 протипухлинних препаратів і засобів для лікування злоякісних пухлин та 10 способів їх одержання, 3 способи визначення канцерогенних речовин у Žрунті, воді, повітрі. Загалом за результатами науково-дослідних робіт з проблем онкології за вказаний період установами АМН та МОЗ отримано 379 охоронних документів.

При цьому вказані методи діагностики та лікування онкологічних захворювань упроваджені лише в клініках інститутів.

Нововведення, створені установами системи МОЗ, включено до Реєстру галузевих нововведень, який відповідно до Положення про використання нововведень в практиці охорони здоров`я, затвердженого наказом МОЗ від 12.01.1993 № 5, розсилається установам системи охорони здоров'я як інформаційно-рекламне видання.

Наукові нововведення за результатами НДР, виконаних установами АМН України, до зазначеного Реєстру не включені. Академією щороку видаються затверджені її президентом та узгоджені Міністром охорони здоров'я України інформаційні бюлетені⁷ з переліком наукових пропозицій, що рекомендуються для впровадження в практику охорони здоров' я, які надсилаються МОЗ та регіональним управлінням охорони здоров'я.

⁷Постанова Президії АМН України від 21.12.2005 № 11/3 «Про видання бюлетеня з науковими пропозиціями установ АМНУ для впровадження в практику охорони здоров`я».

Під час аудиту встановлено, що більшість нововведень, включених до Реєстру галузевих нововведень і інформаційних бюлетенів, розпорядчі акти Міністерства щодо впровадження їх в практику охорони здоров'я, як це передбачено статтею 44 Основ законодавства про охорону здоров'я, відсутні. Таким чином, результати НДР, розміщені у Реєстрі галузевих нововведень та інформаційних бюлетенях АМН України, залишаються рекомендаційними, і згідно зі ст. 44 Основ законодавства можуть застосовуватися лікарями тільки за письмовою згодою пацієнтів.

Тільки Національний інститут раку поінформував, що результати семи НДР враховані у протоколах надання медичної допомоги за спеціальністю «Онкологія», затверджених наказом МОЗ від 17.09.2007 № 554. Зазначені роботи виконані Інститутом онкології у 1999-2007 роках і на них витрачено 2,6 млн. гривень.

Національний інститут раку (колишній Інститут онкології АМН України) відповідно до Статуту⁸ є головною науково-дослідною та науково-методичною установою України з проблем онкології та променевої діагностики, що координує наукові дослідження з цих питань. Водночас Міністерством не унормовано регламенту виконання цих положень Статуту.

⁸Статут Національного інституту раку затверджено наказом МОЗ від 27.04.2009 № 116-о, Статут Інституту онкології АМН України затверджено постановою Президії АМН України від 15.12.2000 № 6.

Як наслідок, Інститут не має дієвого впливу на визначення тематики наукових досліджень з проблем онкології, які виконуються в інших науково-дослідних установах, та впровадження результатів цих робіт у практику системи охорони здоров`я.

Міністерством у порушення власного наказу від 01.10.2008 № 562 «Про планування нової тематики на 2009 рік та прийняття результатів науково-дослідних робіт за 2008 рік» моніторинг упровадження результатів наукових досліджень, які увійшли до попередніх випусків Реєстрів галузевих нововведень наукової (науково-технічної) продукції, не проведено. У відповідального департаменту кадрової політики, освіти і науки МОЗ (директор Банчук М.В.) документи щодо проведення експертизи планових і звітних матеріалів наукових установ та підготовки відповідних пропозицій щодо оцінки результатів наукової діяльності підпорядкованих установ за 2008 рік відсутні.

Зведені плани науково-дослідних робіт на 2008 та 2009 роки, які фінансуються з державного бюджету, не містять даних щодо можливого впливу очікуваних результатів наукових досліджень на показники здоров`я та можливий економічний ефект від їх упровадження.

Затверджені технічні завдання на виконання 19 НДР, які за договором з МОЗ у 2009 році виконує Національний інститут раку (загалом на суму 5,5 млн. грн.), у порушення норм ДСТУ 3973-2000 не містять детальних вимог до виконання робіт і впровадження їх результатів, а також порядку контролю за впровадженням наукових результатів.

Приймання робіт у МОЗ та АМН України здійснюється за фактом надання анотованих, проміжних і заключних звітів, а впровадження наукових результатів покладається на виконавця. Економічний ефект від упровадження результатів науково-дослідних робіт науковими установами не визначається, моніторинг упровадження їх результатів не здійснюється.

У порушення Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості НДР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 № 830, Міністерством при прийманні робіт від установ не вимагається звіт про виконання кошторису витрат за завершеними роботами та їх етапами. МОЗ не володіє інформацією щодо фактичних витрат, які здійснено установами на виконання НДР, хоча заплановані і фактичні витрати в розрізі НДР суттєво відрізняються.

Слід зазначити, що до кошторисної вартості НДР не включаються витрати на здійснення авторського нагляду та на патентування і сертифікацію продукції, тобто на проведення кваліфікаційної експертизи та підтримку повних строків дії патентів, що є порушенням вимог пунктів 5 і 11 Типового положення.

Фактично, державне мито за подання заявок до Держпатенту, проведення експертизи та підтримку повних строків дії патентів проводиться, в основному, за власні кошти фізичних осіб - винахідників. При цьому договори з винахідниками щодо використання об`єктів інтелектуальної власності науковими установами, підпорядкованими МОЗ, не укладалися.

Як наслідок, із 134 об'єктів права інтелектуальної власності, оформлених за результатами НДР станом на 01.01.2009 (завершених установами АМН України у 2002-2008 роках), 84 охоронні документи станом на 10.06.2009 втратили чинність, з яких 65 - у зв'язку з несплатою установами зборів за підтримання їх чинності. Тільки у Національному інституті раку із 120 охоронних документів 42 втратили чинність через непідтримання терміну їх повної чинності.

Водночас актуальність винаходів українських вчених у галузі онкології підтверджується пропозиціями інших держав щодо їх патентування. Так, від Німеччини отримано пропозиції щодо патентування винаходів Донецького національного медичного університету ім. М. Горького.

Міністерством та АМН України не здійснюється належного контролю за дотриманням Порядку визначення оціночної вартості об'єктів права інтелектуальної власності, що перебувають у державній власності або були створені (придбані) за державні кошти, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13.12.2005 № 3162. Станом на 10.06.2009 згідно з бухгалтерським обліком лише 4 наукові установи АМН України обліковують 8 винаходів та корисних моделей (чинні патенти) з проблем онкології вартістю 183,3 тис. гривень. Решта 42 чинні об'єкти права інтелектуальної власності на обліку наукових установ не перебувають.

Аудитом встановлено, що більшість охоронних документів на об'єкти права інтелектуальної власності є власністю установ-розробників. Існують випадки оформлення охоронних документів на фізичних осіб (розробників), проте установами не вживаються заходи щодо повернення цього права.

На розробників оформлено право на 4 патенти на корисні моделі, отримані за результатами НДР, які виконувалися в Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика. Зокрема, патент на корисну модель «Спосіб лікування хворих на рак гортані шляхом використання електрозварювального апарата» за результатами НДР, яка профінансована з державного бюджету в сумі 90 тис. гривень. Інформація щодо впровадження вказаної розробки в закладах охорони здоров'я онкологічного профілю у МОЗ відсутня.

За результатами науково-дослідної роботи, що виконувалася у 1998-2002 роках Інститутом онкології АМН України і на яку витрачено 1,1 млн. грн. коштів держбюджету, чотири деклараційні патенти на винаходи оформлено на розробників. Інститутом вказані об'єкти права інтелектуальної власності не оцінені і не взяті на облік. При цьому протипухлинний лікарський засіб «Поліплатиллен», розроблений за результатами вказаної НДР, зареєстровано за виробником ТОВ «Новофарм-Біосинтез» для ТОВ «Платос» та, фактично, виробляється і застосовується у медичній практиці для лікування хворих з розповсюдженими формами раку шлунка, підшлункової залози, легенів. Як результат, Інститутом, який є фактичним розробником препарату, втрачаються доходи від використання права інтелектуальної власності.

Протягом останніх десяти років ні Міністерством, ні АМН України не планувалися і не проводилися видатки державного бюджету на проведення доклінічних випробувань експериментальних зразків медикаментів, розроблених науковцями, а також на розроблення нормативно-технічної документації до них та державну реєстрацію. Як результат, кошти в сумі 4,6 млн. грн., використані на виконання НДР, за результатами яких розроблено нові протипухлинні засоби, витрачено неефективно, а онкологічні хворі не отримують сучасних лікарських засобів вітчизняного виробництва.

Наприклад, Інститутом фармакології та токсикології АМН України протягом 2000-2008 років виконано три НДР загальною вартістю 3,5 млн. грн. з розроблення нових протипухлинних та протиметастазних засобів (Флудинат), поглибленого вивчення протипухлинної активності (Хлофіден, Бротеофін). Однак подальші дослідження та клінічні випробування цих засобів не проводилися, технологічні регламенти не розроблялись і засоби в Україні на теперішній час не виробляються.

На даний час в Україні зареєстровано 497 лікарських засобів для лікування онкологічних захворювань, з яких лише 24 вітчизняного виробництва та 94 виготовляються вітчизняними виробниками шляхом пакування (фасування) зареєстрованих іноземних лікарських засобів «in bulk».

5. ПЛАНУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ НА ПРИДБАННЯ МЕДИКАМЕНТІВ і ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛІКУВАННЯ ОНКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Законами України про Державний бюджет України на 2008 та 2009 роки та паспортами за двома бюджетними програмами «Забезпечення медичних заходів по боротьбі з туберкульозом, профілактики та лікування СНІДу, лікування онкологічних хворих» (КПКВК 2301370) та «Діагностика і лікування захворювань із впровадженням експериментальних та нових медичних технологій у клініках науково-дослідних установ та в вищих навчальних медичних закладах Міністерства охорони здоров'я України» (2301170) на закупівлю лікарських засобів і медичного обладнання для лікування онкохворих дорослого віку і дітей у регіональних закладах охорони здоров'я та в клініці Національного інституту раку затверджено видатки загального фонду в сумі 498 млн. гривень.

За вказаними бюджетними програмами за 2008 та І півріччя 2009 року надійшло 311,7 млн. грн., або 99,6 відс. затверджених на цей період, використано 291,9 млн. гривень. Через неефективне управління коштами у кінці 2008 року невикористані 19,8 млн. грн. вилучено до бюджету.

За даними МОЗ та відповідно до інформації регіональних держадміністрацій, для придбання медичних препаратів з метою лікування одного хворого щороку із державного та місцевих бюджетів використовується лише близько півтори тисячі гривень, при цьому вартість лікування одного хворого на рік залежно від схеми лікування становить від півтори тисячі до 140 тис. грн. і більше. Отже, лікування хворих переважно здійснюється за власні кошти.

5.1. Порядок планування та використання бюджетних коштів на придбання лікарських засобів

У порушення вимог ст. 87 Бюджетного кодексу України Міністерством до бюджетних запитів на 2008 та 2009 роки за бюджетною програмою 2301370 включені видатки на централізовану закупівлю медичних препаратів та високовартісного обладнання для лікування онкологічних хворих дорослого віку в загальній сумі 376,3 млн. грн. за відсутності затвердженої вустановленому порядку державної цільової програми.

Метою вказаної бюджетної програми у бюджетному запиті МОЗ визначено забезпечення онкологічної служби України необхідною кількістю сучасних і ефективних лікарських засобів та медичного обладнання, а результативними показниками - стовідсоткове використання запланованих коштів на забезпечення лікарськими засобами хворих на злоякісні утворення.

Розрахунки до бюджетних запитів щодо необхідних видатків для забезпечення онкохворих лікарськими засобами та закладів охорони здоров'я необхідним медичним обладнанням з урахуванням протоколів (стандартів) лікування та наявних в установах залишків ліків і табелів оснащення у Міністерстві відсутні.

До переліку лікарських засобів і виробів медичного призначення із централізованої закупівлі на 2008 рік (без зазначення кількості і вартості), підписаного головою комісії МОЗ - головним позаштатним спеціалістом МОЗ зі спеціальності «Онкологія» Щепотіним І.Б., включено ряд ліків, що не містяться у затверджених протоколах лікування онкологічних хворих.

Отже, в порушення ст. 35 Бюджетного кодексу України Міністерством за зазначеною бюджетною програмою подані до Мінфіну бюджетні запити на 2008-2009 роки на суму 376,3 млн. грн. на централізовану закупівлю онкопрепаратів і медичного обладнання для закладів охорони здоров'я за відсутності економічно обŽрунтованих розрахунків та відповідної державної цільової програми. В порушення ст. 36 Бюджетного кодексу Мінфіном включено відповідні видатки до проекту закону про Державний бюджет України.

√ За Державною програмою «Дитяча онкологія» на забезпечення лікарськими засобами у 2008-2009 роках передбачено спрямувати 87 млн. грн. без розподілу обсягів фінансування за джерелами. У бюджетних запитах на виконання заходів цієї Державної програми МОЗ передбачено 59,2 млн. грн., або 68 відс. суми, визначеної програмою.

Відповідно до паспортів бюджетної програми на 2008 та 2009 роки на централізовану закупівлю лікарських препаратів для онкохворих дорослого віку законами про Державний бюджет України затверджені видатки в загальній сумі 326,4 млн. грн. (на 2008 рік - 107,2 відс., на 2009 рік - 87,3 відс. бюджетних запитів), на виконання Державної програми «Дитяча онкологія» - 87,9 млн. грн. (відповідно 100 та 102 відс. обсягів, визначених програмою).

Паспортами, як і бюджетними запитами, результативними показниками виконання державної програми МОЗ визначено забезпечення лікарськими засобами онкохворих на 100 відс. до запланованих коштів.

Таким чином, за паспортами бюджетних програм використання коштів мало на меті стовідсоткове використання виділених коштів, а не забезпечення онкологічної служби необхідною кількістю і номенклатурою лікарських засобів, що стало причиною їх безсистемного і неефективного використання.

√ У 2008 році та І півріччі 2009 року відповідно до затверджених бюджетних призначень профінансовано 178,2 млн. грн. для забезпечення ліками дорослих та 48,8 млн. грн. - онкохворих дітей.

Аудитом встановлено, що у 2008 році на суму 2,8 млн. грн. закуплено медикаменти, які не замовлялися територіальними органами охорони здоров'я, що є порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2007 № 601 «Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров'я» (дію продовжено на 2008 та 2009 роки), якою визначено, що МОЗ розподіляє централізовано закуплені товари і послуги за заявками територіальних органів охорони здоров'я. Вказані медикаменти незаконно включено до Технічно-економічних обŽрунтувань (далі - ТЕО), які підписано головою постійної робочої групи - заступником директора департаменту організації медичної допомоги Міністерства Ясінською Л.Г. та затверджено головою Постійного тендерного комітету Скибньовським М.В.

У порушення ст. 44 Основ законодавства про охорону здоров'я за відсутності протоколів лікування онкогематологічних хворих дорослого віку, якими визначаються дозволені МОЗ до застосування у медичній практиці лікарські засоби, Міністерством включено до ТЕО та придбано у 2008 році ліки на загальну суму 65,8 млн. гривень.

До ТЕО також включено та в подальшому придбано препарати для лікування інших онкологічних хворих дорослого віку на суму понад 6 млн. грн., які не містяться у затверджених наказом МОЗ від 17.09.2007 № 554 відповідних протоколах лікування.

Аналогічно, до затверджених ТЕО щодо закупівлі у 2009 році для лікування онкологічних та онколематологічних хворих включено препарати на суми 26,6 млн. грн. та 67 млн. грн. відповідно, які не містяться у протоколах лікування. За І півріччя придбано таких препаратів на 4,6 млн. грн. та 50,2 млн. грн. відповідно.

До ТЕО із закупівлі у 2009 році Міністерством також включено лікарські засоби для лікування онкохворих на загальну суму 24 млн. грн., які не містяться у Формулярному довіднику з використання лікарських засобів вонкології, виданому для розроблення, запровадження і подальшого супроводу комплексу заходів щодо найбільш раціональних, високоефективних та економічно доцільних методів фармакотерапії на принципах доказової медицини і відповідних стандартів лікування, забезпечення оптимального використання наявних ресурсів для досягнення високої якості медичної допомоги.

На час аудиту відповідно до затверджених ТЕО Постійним тендерним комітетом МОЗ проведені торги та укладено договори з їх переможцями щодо закупівлі у І півріччі 2009 року медикаментів на суму майже 16 млн. грн., які не включені до Формулярного довідника.

Таким чином, Міністерство не виконує функцій щодо забезпечення реалізації завдань Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації» на 2002- 2011 роки, Національного плану розвитку системи охорони здоров'я на період до 2010 року та Положення про Міністерство в частині координації діяльності закладів охорони здоров'я з питань лікування онкозахворювань і, не затвердивши нові та не дотримуючись затверджених власними наказами протоколів лікування, довільно планує переліки та здійснює централізовану закупівлю лікарських засобів, які не передбачені затвердженими методиками лікування.

√ Не здійснюючи моніторингу цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення, ціни в ТЕО Міністерством визначалися, виходячи з попередніх років, з урахуванням коефіцієнта інфляції (у 2009 році - 1,37).

Як результат, у 2008 та 2009 роках Міністерством централізовано придбано лікарські засоби за цінами, що перевищують ринкові. До того ж, тендерна документація МОЗ формувалася таким чином, що, фактично, можливі учасники інформувалися про ціну закупівлі.

Так, визначаючи в оголошенні обсяг закупівлі в натуральному виразі і суму тендерного забезпечення, яка відповідно до Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», постанов Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 № 274 «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» та від 17.10.2008 № 921 «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» не повинна перевищувати 5 відс. визначеної у ТЕО очікувальної вартості, ціна для можливих учасників торгів ставала відомою.

Наприклад, у ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «Біолік» препарати «Доцетаксел (таксолік), 80 мл» придбано за ціною 3602,48 грн., «Тропісетрон, 5 мг» - 50 грн., «Ідалік (ідарубіцин), 5 мг» - 445 грн. та «Доксолік (доксорубіцин), 50 мг»- 82 грн., або на рівні цін, що передбачалися у ТЕО.

У той же час у щотижневій газеті "Аптека" від 31.03.2008, тобто напередодні визначення переможця, ринкові ціни на ці препарати становили 2426,36 грн., 20,7 грн., 286,73 грн. та 67,15 грн. відповідно. Унаслідок придбання цих препаратів за завищеними цінами кошти держбюджету в сумі 1,8 млн. грн., що становлять різницю загальної вартості відповідних закупівель, використано неефективно.

У цього ж вітчизняного виробника Міністерством придбано онкопрепарати «Мітоксантрон (мітолік), 10 мг» - 280 грн., «Мітоксатрон, 20 мг» - 336 грн. та «Епірубіцин, 50 мг» - 395 гривень.

За даними Інтернет-сайта Міністерства охорони здоров'я Бєларусі, для забезпечення лікування своїх хворих МОЗ Бєларусі закуплено зазначені препарати цього ж українського виробника за цінами 77 грн., 130,9 грн. та 269,5 грн. відповідно, тобто нижчими у 1,5-3,6 разів, ніж здійснено централізовані закупівлі МОЗ. Таким чином, на придбання зазначених онкопрепаратів використано неефективно 1,1 млн. гривень.

Аудитом виявлено 33 найменування препаратів, які Міністерством у 2008 році закуплено за цінами, завищеними відносно ринкових у середньому на 21,3 відс., у результаті чого додатково було витрачено 4,8 млн. грн., що є їх неефективним використанням.

Аналогічно, у 2009 році Міністерством придбано за завищеними цінами 37 найменувань онкопрепаратів на суму 62,1 млн. грн., які згідно з пропозиціями постачальників, наведеними у щотижневику «Аптека» (на відповідну дату), коштують 51,1 млн. грн., отже, кошти державного бюджету в сумі 11 млн. грн. (різниця вартості) використані Міністерством неефективно.

Незважаючи на те, що визначені протоколами лікування схеми передбачають паралельне застосування декількох хіміотерапевтичних, радіофармпрепаратів та препаратів супроводу, а їх закупівля здійснюється як за кошти державного, так і місцевих бюджетів, Міністерство не доводило графіки поставок централізовано придбаних лікарських засобів до регіональних закладівохорони здоров'я.

У порушення ст. 629 Цивільного кодексу України постачальниками доставлено лікарські засоби на загальну суму 30,3 млн. грн. із затримкою від 1 до 145 днів відносновстановлених граничних термінів (30 днів після стовідсоткового платежу), за що ДП «Укрмедпостач» нараховані та стягнуті фінансові санкції.

Наприклад, УДВП «Ізотоп» поставлено лікувальним закладам радіофармпрепарати на суму 1,3 млн. грн. через 21-126 днів після граничного терміну, а оплачені ще у листопаді 2008 року препарати на суму майже 0,2 млн. грн. станом на 01.05.2009 не поставлені.

Міністерством не забезпечено контролю за своєчасною поставкою до закладів охорони здоров'я централізовано закуплених лікарських засобів. Через невизначеність у договорах з підпорядкованими йому підприємствами (відповідальними виконавцями закупівель) термінів поставок, медичні препарати на суму понад 12 млн. грн. доставлялися до закладів охорони здоров'я від 35 днів до майже шести місяців після їх закупівлі.

√ За даними ДП «Укрвакцина», яке за дорученням Міністерства здійснювало закупівлю медикаментів у переможців торгів та поставку їх до регіональних закладів охорони здоров'я, на початок травня 2009 року у залишках медичних установ обліковувалися медпрепарати, закуплені у 2005-2007 роках за рахунок коштів держбюджету, у кількості 204568 од. на загальну суму 8,4 млн. грн., які від півтора до чотирьох років не використовувалися.

Наприклад, у Чернігівському обласному онкодиспансері обліковуються п'ять найменувань препаратів на загальну суму 17,6 тис. грн., придбаних і поставлених у 2007 році, що не використані до цього часу у зв'язку із зменшенням кількості хворих, які потребували призначень цих препаратів. Слід зазначити, що за даними ДП «Укрвакцина», залишки цих препаратів у вказаному закладі відображені в сумі 28,7 тис. гривень.

За даними ДП «Укрмедпостач», на цей час залишки у медичних установах препаратів, закуплених у 2008 році, становлять 70,9 млн. гривень. При цьому інформація щодо забезпеченості лікувального процесу лікарськими засобами, придбаними за рахунок коштів місцевих бюджетів, у МОЗ відсутня.

Отже, Міністерство, закуповуючи в централізованому порядку на сотні мільйонів гривень медичні препарати, в тому числі онкологічні, не створило єдиної інформаційно-аналітичної системи їх обліку з урахуванням закупівель, що здійснюються за кошти місцевих бюджетів. Наявність такої системи обліку дало б змогу більш ефективно використовувати кошти та максимально забезпечити потрібними медикаментами хворих.

5.2. Аналіз планування та використання бюджетних коштів на придбання медичного обладнання для діагностики та лікування онкохворих

Відповідно до наказів МОЗ щодо розподілу функціональних обов'язків між Міністром охорони здоров'я та заступниками, заступника Міністра Митника З.М. визначено відповідальним за виконання заходів держаних програм з централізованої закупівлі високовартісного обладнання для закладів охорони здоров'я у 2008-2009 роках.

Аудитом встановлено, що за відсутності затверджених в установленому порядку табелів оснащення лікувально-профілактичних закладів для онкохворих у бюджетних запитах на 2008 рік за вищезазначеними бюджетними програмами на придбання обладнання заплановано 76,5 млн. грн., з яких відповідно до паспортів бюджетних програм заплановано 64,6 млн. гривень. На придбання обладнання у 2008 році використано 45,2 млн. гривень.

На 2009 рік бюджетні кошти на централізовану закупівлю медичного обладнання для діагностики і лікування онкохворих не затверджено.

Унаслідок недоведення Міністерством закладам охорони здоров'я графіків поставки обладнання та інформування їх про вимоги до приміщень для монтажу лише після підписання договору про поставку частина обладнання тривалий час після його поставки в експлуатацію не вводиться у зв'язку з неготовністю приміщень.

Зокрема, із зазначених причин два комплекти системи для контактної променевої терапії MultiSource загальною вартістю 9,2 млн. грн., поставлені Херсонському та Одеському обласним онкодиспансерам, не введені в експлуатацію понад півроку, що свідчить про неефективне використання коштів. Слід зазначити, що дві комплектуючі до вказаного обладнання на суму 0,4 млн. грн. не поставлено до медичних закладів у зв'язку з особливими вимогами щодо його зберігання.

Через незабезпечення контролю з боку МОЗ практика невчасного введення у експлуатацію дороговартісного обладнання є тривалою.

Під час аудиту встановлено, що закуплений у листопаді 2007 року гамма-терапевтичний апарат «Cobalt-60F» вартістю 3,7 млн. грн., за документами поставлений до Івано-Франківського облонкодиспансеру 29.02.2008, станом на кінець червня 2009 року, тобто через 16 місяців, в експлуатацію не введений у зв'язку з неготовністю приміщень для його монтажу і знаходиться на відповідальному зберіганні у постачальника УДВП «Ізотоп».

Через перенесення термінів введення в експлуатацію радіологічного корпусу Київського обласного онкодиспансеру не використовується централізовано закуплений у 2004 році гамма-терапевтичний апарат «Theratron Elite 80» та процедурний стіл вартістю 3,3 млн. гривень.

У порушення вимог ст. 629 Цивільного кодексу України постачальником - ТОВ «ТМС ЛІМІТЕД» у 2008 році поставлено до ДУО «Політехмед» два гамма-терапевтичні апарат «Cobalt-60F» на суму майже 7 млн. грн. на 23 дні пізніше встановлених договором граничних термінів (90 днів з дати внесення стовідсоткового авансу), за що ДУО «Політехмед» нараховано фінансові санкції. Вказане обладнання поставлено Рівненському та Хмельницькому облонкодиспансерам у лютому 2009 року, проте у зв'язку з неготовністю приміщень його не введено в експлуатацію.

За відсутності контролю з боку Міністерства технічним виконавцем закупівель - ДУО «Політехмед» тільки через 57 днів після розпорядження МОЗ надіслано повідомлення постачальнику про заклади, до яких необхідно поставити придбані у 2008 році шість операційних столів ОМ-3F на суму 0,5 млн. гривень.

√ Формування Міністерством у тендерній документації предмета закупівлі як комплекта з 7-30 найменувань обладнання та виробів медичного призначення, увесь перелік яких не виробляється жодним виробником, штучно звужує коло учасників торгів, що є порушенням Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти (діяло з 02.04.2008 по 09.10.2008) та Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти (діє з 22.10.2008 по теперішній час), якими визначено, що замовник не повинен установлювати дискримінаційні вимоги до учасників.

Відповідно до тендерної документації із закупівлі ПЛР-аналізатора для діагностики лейкемії та тканинного типування, до тендерної пропозиції ТОВ «Біомедінвест» - переможця торгів (голова тендерного комітету Скибньовський М.В.) додано 10 свідоцтв про державну реєстрацію медичного обладнання за 11 найменуваннями та два свідоцтва про державну реєстрацію виробів медичного призначення за 17 найменуваннями різних виробників. Отже, предмет закупівлі як єдиний сформовано штучно. Вартість вказаної закупівлі, проведеної з порушенням законодавства, становила майже 1 млн. гривень.

Аудитом встановлено, що фактично переможцем торгів до ДУО «Політехмед» поставлено тільки 10 найменувань обладнання з комплекту на суму 0,6 млн. грн., що вказує на штучне формування Міністерством предмета закупівлі.

Крім того, у складі зазначеного комплекта Міністерством закуплено 80966 од. виробів медичного призначення за ціною від 0,45 грн. до 936 грн. на загальну суму 41,3 тис. грн., які не належать до основних засобів⁹, а є малоцінними предметами, тобто відповідні витрати є нецільовими.

⁹Відповідно до наказу Мінфіну від 21.12.2001 № 604 і Роз'яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету Державного казначейства України від 04.11.2004 № 194, до основних засобів належать матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів, та вартість яких без податку на додану вартість перевищує 1000 гривень.

Також за рішенням Постійного тендерного комітету Міністерства переможцем із закупівлі двох ПЛР-аналізаторів для діагностики вірусних інфекцій визнано ТОВ «Біомедінвест», у якого закуплено обладнання. Аудитом встановлено, що до вказаних аналізаторів входить по 7 одиниць медичного обладнання різних виробників та 167792 одиниці виробів медичного призначення за ціною від 3,52 грн. до 936 грн. на загальну суму 312,7 тис. гривень.

Як самостійна одиниця обладнання ПЛР-аналізатор для діагностики вірусних інфекцій у Державній службі лікарських засобів та виробів медичного призначення МОЗ не зареєстрований. Однак обладнання та вироби медичного призначення, що включені до вказаного комплекту, зареєстровані за 11 свідоцтвами. Отже, підстав для визначення такого предмета закупівлі у МОЗ не було.

Крім того, поставлене ще 22.01.2009 Київській обласній дитячій лікарні (м. Боярка) вказане обладнання та вироби медичного призначення на суму 369,7 тис. грн. (один компл.) станом на 20.06.2009 в експлуатацію не введено.

За рішенням Постійного тендерного комітету МОЗ переможцем із закупівлі трьох мікробіологічних аналізаторів з набором реагентів визнано ТОВ «ДіаВерітас». Фактично, у переможця закуплено три аналізатори мікробіологічних Mini API на загальну суму 450 тис. грн. та 170 одиниць виробів медичного призначення ціною від 5 до 108 грн. на загальну суму 120 тис. гривень. Аудитом встановлено, що мікробіологічний аналізатор з набором реагентів як одиниця обладнання у Державній службі лікарських засобів та виробів медичного призначення МОЗ не зареєстрований, проте окремо зареєстрований аналізатор мікробіологічний Mini API та реагенти діагностичні до аналізатора мікробіологічного MINI API.

КОЛЕГІЯ РАХУНКОВОЇ ПАЛАТИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ МАТЕРІАЛІВ АУДИТУ

ЗРОБИЛА НАСТУПНІ ВИСНОВКИ:

1. Міністерством охорони здоров'я України не створено системи управління онкологічною службою, здатної вирішити найважливіші проблеми - профілактику захворюваності на злоякісні новоутворення та мінімізацію їх наслідків.

У медичних установах адміністративних територій не запроваджено щорічних медоглядів населення та диспансерного нагляду осіб з груп підвищеного ризику. Міністерством не організовано виконання комплексу заходів з усунення забруднення канцерогенами навколишнього середовища й зменшення канцерогенного навантаження на людину, не організовано системної роботи з висвітлення у засобах масової інформації питань індивідуальної обізнаності населення щодо профілактики та раннього виявлення онкозахворювань.

Запровадивши ведення Національного канцер-реєстру для узагальнення інформації про стан організації і результатів медичної діяльності з профілактики і лікування онкозахворювань та підвищення ефективності використання бюджетних коштів, Міністерство всупереч світовій практиці аналізує статистику виживання не 95 відсотків, а лише близько 50 відсотків пролікованих хворих не за п'ять років, а за один рік, що не дає можливості реально оцінити результати наданої медичної допомоги та оптимізувати управлінські рішення щодо цих процесів.

Через відсутність чітких дій з боку МОЗ на сьогодні тенденції захворюваності на онкологію залишаються негативними. Упродовж останніх семи років кількість онкохворих збільшилася на 135,4 тис. осіб і на кінець 2008 року становила 934,1 тис. осіб, щороку реєструється 153-158 тис. нових випадків захворювань та помирає близько 90 тис. осіб, з яких 35 відсотків - особи працездатного віку. На придбання медичних препаратів для лікування одного статистичного хворого щороку із державного та місцевих бюджетів витрачається близько 1,5 тис. грн., а реальна вартість лікування такого хворого на рік залежно від схеми становить від 1,5 до 140 тис. грн. і більше. Отже, лікування хворих, в основному, здійснюється за їх власні кошти.

2. Міністерство, не здійснюючи моніторингу цін на лікарські засоби, централізовано придбало лікарські препарати за цінами, що перевищують ринкові, в результаті за рахунок бюджетних коштів протягом 2008-2009 років додатково витрачено 15,8 млн. грн., що є їх неефективним використанням.

3. У порушення ст. 44 Основ законодавства про охорону здоров'я Міністерством заплановано та придбано лікарські засоби на суму 26,6 млн. грн., які не включено до затверджених власними наказами протоколів лікування, що регламентують використання методів і препаратів для лікування онкологічних хворих дорослого віку, та не містяться у Формулярному довіднику з використання лікарських засобів в онкології, запровадженому для супроводу заходів щодо найбільш раціональних, високоефективних та економічно доцільних методів фармакотерапії на принципах доказової медицини і відповідних стандартів лікування. Крім того, на суму 2,8 млн. грн. у порушення законодавства закуплено медикаменти, які не замовляли заклади охорони здоров'я.

Таким чином, МОЗ не створено умов для ефективного використання як лікарських засобів, так і бюджетних коштів на їх придбання, що призвело до накопичення залишків централізовано закуплених препаратів на суму 8,4 млн. грн., які від 1,5 до 4 років не використовуються.

4. У порушення нормативно-правових актів щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти МОЗ неправомірно формувало у тендерній документації предмет закупівлі (комплект від 7 до 30 найменувань обладнання та витратних матеріалів), увесь перелік яких не виробляється жодним виробником, внаслідок чого кошти державного бюджету в сумі 0,5 млн. грн., затверджені для придбання обладнання та предметів довгострокового користування, фактично, було витрачено на придбання малоцінних і витратних матеріалів, які не належать до основних засобів, отже, вказану суму витрачено не за цільовим призначенням.

5. Міністерством охорони здоров'я та Академією медичних наук України не забезпечується впровадження у практику закладів охорони здоров'я результатів наукових досліджень з проблем онкології, завершених у 2002-2008 роках, на які витрачено 80,6 млн. гривень. Отримавши на винаходи 379 охоронних документів, у практичну медицину впроваджено результати лише п'яти робіт вартістю 2,6 млн. гривень. Таким чином, позитивні результати наукових досліджень використовуються неефективно.

6. Через невизначеність Урядом пріоритетів у використанні бюджетних коштів на вирішення проблем, що існують в організації профілактики і лікування онкозахворювань та невиважені управлінські рішення з боку МОЗ і АМН України, більше 17 років будується хірургічний корпус Національного інституту раку. Для завершення будівництва у 2008 році затверджено 60,9 млн. гривень. Протягом року Кабінетом Міністрів України на цю мету виділено 55,4 млн. грн., з яких Міністерством та Інститутом не використано й повернуто до бюджету 11,4 млн. грн. У той же час за відсутності контролю з боку органів Державного казначейства України 1 млн. грн. витрачено на оплату робіт з проектування іншого корпусу Інституту, що є бюджетним правопорушенням.

Після чергового коригування проектно-кошторисної документації хірургічного корпусу суму для завершення будівництва визначено в розмірі 164,2 млн. грн., однак у державному бюджеті на 2009 рік відповідні видатки не передбачені.

7. Внаслідок неефективних управлінських рішень МОЗ та Київської міської держадміністрації щодо будівництва Центру із застосування технології позитронно-емісійної томографії систематично переносилися терміни введення його в експлуатацію. Як результат, будівництво Центру не завершене, вартість об'єкта зросла майже у два рази і становить 400,9 млн. гривень. Крім того, практична діяльність Центру не може бути розпочата до проведення довготривалої роботи з реєстрації лікарських засобів, для виробництва яких створюється Центр.

8. В умовах незадовільного забезпечення закладів охорони здоров'я медичним обладнанням та за неможливості у зв'язку з цим вчасно діагностувати і надавати лікувальну допомогу онкохворим закуплене обладнання на суму 314,6 млн. грн., гарантійний термін обслуговування якого спливає, понад 2 роки не використовується і зберігається у непристосованих приміщеннях.

9. Унаслідок використання МОЗ коштів державного бюджету, призначених на профілактику і лікування онкозахворювань, лише на закупівлю медикаментів та обладнання, не досягнуто результативних показників у цій сфері медицини, передбачених державними програмами. Через непослідовні дії Міністерства переважну більшість невиконаних завдань попередньої державної програми «Онкологія» до проекту нової програми не включено. До того ж, проект розробленої загальнодержавної програми щодо боротьби з онкологічними захворюваннями населення дорослого віку подано до Верховної Ради України для затвердження у червні поточного року, тобто через три роки після терміну, встановленого відповідним Указом Президента України, в результаті чого проект програми до цього часу не затверджено.

10. Міністерством охорони здоров'я України з порушенням чинного законодавства та неефективно використано 350,7 млн. грн., у тому числі: допущено бюджетні правопорушення та витрачено з порушенням чинного законодавства 27,9 млн. грн., не за цільовим призначенням використано 0,5 млн. грн., неефективно - 322,3 млн. гривень. Унаслідок неефективного управління кошти на закупівлю лікарських засобів і медичного обладнання на загальну суму 31,2 млн. грн., не використані Міністерством у 2008 році, вилучено до бюджету.

СИМОНЕНКО В.К.

ГОЛОВА РАХУНКОВОЇ ПАЛАТИ