21 грудня 2014    
Пошук
Розширений пошук
Головна » Архів » Бюлетені » 2009 рік
12.05.2009

ПРО РЕЗУЛЬТАТИ АНАЛІЗУ УПОРЯДКУВАННЯ УМОВ ОПЛАТИ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ БЮДЖЕТНОЇ СФЕРИ НА ОСНОВІ
ЄДИНОЇ ТАРИФНОЇ СІТКИ

КИЇВ 2009

Бюлетень підготовлено за матеріалами Звіту про результати аналізу упорядкування умов оплати праці працівників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки. - Київ: Рахункова палата України, 2009.

Відповідальні за випуск:

головний контролер - директор департаменту
з питань соціальної політики
Вітковська Л.В.;

начальник управління стандартів,
аналітики та розвитку
Шах Г.А.

© Рахункова палата України.
Матеріал офіційний.
При використанні посилання на Рахункову палату обов'язкове.

З М І С Т

ВСТУП

1. АНАЛІЗ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ БЮДЖЕТНОЇ СФЕРИ НА ОСНОВІ ЄДИНОЇ ТАРИФНОЇ СІТКИ

2. АНАЛІЗ ЗМІН, ЩО ВНОСИЛИСЬ ДО ЄДИНОЇ ТАРИФНОЇ СІТКИ

3. АНАЛІЗ ДОДАТКОВИХ ВИДІВ ОПЛАТИ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ БЮДЖЕТНОЇ СФЕРИ

4. ОПЛАТА ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ, ЯКИМ НАДАНО СТАТУС НАЦІОНАЛЬНИХ

5. АНАЛІЗ РІВНЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

ВИСНОВКИ


ВСТУП

Система оплати праці працівників бюджетної сфери (освіти, науки, охорони здоров'я, соціальної сфери, культури, спорту тощо), де у 2007 році було зайнято понад 3,6 млн. осіб, з моменту проголошення незалежності України, неодноразово зазнавала змін.

У 1991-1992 роках прийнято галузеві закони, якими визначено умови оплати праці працівників основних галузей бюджетної сфери. Так, Законом України від 23.05.91 № 1060-XII "Про освіту" передбачено, зокрема: встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) науково-педагогічним працівникам вищих закладів освіти третього та четвертого рівнів акредитації на рівні подвійної середньої заробітної плати працівників промисловості; встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) науково-педагогічним працівникам вищих закладів освіти першого та другого рівнів акредитації та інших закладів освіти на рівні, не нижчому від заробітної плати працівників промисловості. Основами законодавства України про охорону здоров'я (від 19.11.92 № 2801) передбачено встановлення у державних закладах охорони здоров'я середніх ставок і посадових окладів на рівні, не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості. Основами законодавства України про культуру (від 14.02.92 № 2117) передбачено встановлення середньої заробітної плати працівникам державних закладів, підприємств і організацій культури у розмірі, не нижчому середнього рівня заробітної плати працівників народного господарства. Законом України від 13.12.91 № 1977-XII "Про наукову і науково-технічну діяльність" передбачено встановлення ставок (окладів) науковим працівникам наукових установ, діяльність яких фінансується з бюджету, на рівні, не нижчому посадових окладів (ставок) викладачів відповідної кваліфікації вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. Водночас Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.92 № 23 "Про оплату праці" норми зазначених законів, що гарантували рівень оплати праці у бюджетній сфері, з 01.01.93 призупинені. Законом України від 23.09.94 № 183 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України з питань оплати праці", введеним в дію постановою Верховної Ради України від 23.09.94 № 184 з 01.11.94, норми цього декрету Кабінету Міністрів України, що призупиняли галузеві закони в частині оплати праці, втратили чинність.

З метою впорядкування оплати праці працівників бюджетних установ і організацій залежно від складності праці, кваліфікації, стажу роботи, навантаження, а також створення механізму підтримання галузевих співвідношень в оплаті праці на постійному рівні постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.93 № 44 затверджена Єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників бюджетних установ і організацій та віднесення відповідних посад до розрядів тарифної сітки (29 розрядів, співвідношення мінімального і максимального - 1:13,80). При цьому з листопада 1994 року щомісячно здійснювався перерахунок ставок заробітної плати та посадових окладів (середнього розміру заробітної плати) працівників освіти, науки, охорони здоров'я, культури відповідно до норм галузевих законів. Зазначене суттєво вплинуло на підвищення рівня оплати праці працівників бюджетних галузей. Зокрема, якщо у 1993 році середня заробітна плата працівників освіти становила 55,3 відс. від середньої заробітної плати працівників промисловості, охорони здоров'я - 54,7 відс., науки - 70,6 відс., то у 1995 році, відповідно, 78,7; 87,6; 92,1 відсотка. Водночас, у зв'язку з незабезпеченістю бюджетними коштами таких перерахунків, станом на 01.01.96 утворилась заборгованість з виплати заробітної плати у бюджетній сфері в обсязі 271 млн.гривень. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 1996 рік" здійснення таких перерахунків було припинено.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.96 № 565 "Про упорядкування умов оплати праці працівників окремих галузей бюджетної сфери" в системі оплати праці цих працівників знову перейшли від тарифної сітки до затвердження схем посадових окладів. На момент прийняття вищезазначеної постанови співвідношення між мінімальним і максимальним окладом (ставкою) у бюджетній сфері становило 1:6,06. Протягом наступних п'яти років ставки заробітної плати, затверджені цією постановою, не переглядались. При цьому розмір мінімальної заробітної плати постійно підвищувався: з 15 грн. (на час проведення грошової реформи 01.09.96), до 118 грн. (з 01.07.2000). Відповідно до норм чинного законодавства підвищувались і посадові оклади (здійснювались доплати) тим категоріям працівників, у яких вони були менші за мінімальну заробітну плату. Іншим категоріям працівників посадові оклади (ставки заробітної плати) не підвищувались.

Таким чином, утворилась ситуація, коли співвідношення між мінімальним і максимальним посадовим окладом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.96 № 565 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.96 № 1458) вже становило 1:2,54. Заробітна плата некваліфікованих працівників бюджетної сфери поступово наблизилась до рівня заробітної плати спеціаліста.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 134 затверджено нові розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників бюджетної сфери. Підвищення оплати праці здійснювалось в умовах наявності заборгованості з виплати заробітної плати у бюджетній сфері. Як наслідок, з прийняттям цієї постанови не відновлено міжгалузеве та міжпосадове співвідношення в рівнях оплати праці у бюджетній сфері. У середньому, підвищення становило 25 відс., разом з тим, якщо мінімальний оклад збільшено у 2,4 раза, то максимальний - тільки на 26,7 відсотка. Надалі запровадження нового розміру мінімальної заробітної плати не повною мірою враховувалось при підвищенні розмірів оплати праці у бюджетній сфері, що ще більше загострило ситуацію з оплатою праці у цій сфері.

Указом Президента України від 25.12.2000 № 1375 затверджена Концепція дальшого реформування оплати праці в Україні, якою визначено, що удосконалення оплати праці працівників бюджетної сфери повинно здійснюватись шляхом встановлення оптимальної, на основі Єдиної тарифної сітки, диференціації тарифних ставок і посадових окладів різних професійно-кваліфікаційних груп працівників з урахуванням складності та результатів їх праці; усунення необгрунтованих диспропорцій у рівнях оплати праці працівників однакової кваліфікації, які виконують однакову за складністю та функціональними ознаками роботу; удосконалення системи оплати праці та підвищення заробітної плати працівників бюджетної сфери, встановлення оптимального співвідношення в оплаті праці.

Таким чином, за період незалежності в України двічі здійснено перехід від оплати праці працівників бюджетної сфери за встановленими в абсолютних сумах посадовими окладами (ставками заробітної плати) до здійснення оплати праці на базі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів.

Реалізація Кабінетом Міністрів України завдань щодо упорядкування оплати праці у бюджетній сфері, визначених Указом Президента України від 25.12.2000 № 1375, розпочалась з 1 вересня 2005 року або майже через п'ять років після видання Указу.

1. АНАЛІЗ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ БЮДЖЕТНОЇ СФЕРИ НА ОСНОВІ ЄДИНОЇ ТАРИФНОЇ СІТКИ

Згідно з нормами Закону України від 24.03.95 № 108/95-ВР "Про оплату праці" розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників закладів, що фінансуються з бюджету, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 (далі - Постанова № 1298), яка повинна була набрати чинності з 1 січня 2003 року. Діапазон співвідношення між найнижчим і найвищим тарифними розрядами Єдиної тарифної сітки (далі - ЄТС) встановлено 1:4,5.

Проте постановами Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1970 та від 19.05.2003 № 740 термін введення в дію Постанови № 1298 було перенесено, відповідно, на другий квартал 2003 року та на 2004 рік.

Статтею 84 Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України" Кабінет Міністрів України зобов'язано визначити порядок і терміни поетапного запровадження умов оплати праці працівників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки та впорядкування умов оплати праці окремих категорій працівників бюджетної сфери в межах коштів, передбачених на цю мету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2005 № 790 внесені зміни до Постанови № 1298, якими запровадження тарифних коефіцієнтів відповідно до ЄТС передбачено в три етапи: перший етап - з 01.09.2005, другий - з 01.06.2007 (постанова Кабінету Міністрів України від 03.05.2007 № 682), третій - з 01.09.2008 (постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 423).

Таким чином, введення ЄТС в повному обсязі здійснювалось протягом 5 років від часу її затвердження. У зв'язку із затримкою більш ніж на 2,5 року запровадження ЄТС та поетапним її введенням, кожний працівник бюджетної сфери недоотримував щомісячно впродовж цього періоду, без врахування зростання розміру мінімальної заробітної плати, близько 20 відс. заробітної плати.

З метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, а також створення механізму підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових співвідношень в оплаті праці Постановою № 1298 затверджено:

- Єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;

- Схему тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій;

- Схему тарифних розрядів посад (професій) професіоналів, фахівців, керівників інших структурних підрозділів і технічних службовців, загальних для всіх бюджетних установ, закладів та організацій;

- Схему тарифних розрядів посад (професій) робітників, загальних для всіх бюджетних установ, закладів та організацій;

- Ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять.

Єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери включає 25 тарифних розрядів. Відповідно до умов оплати праці, визначених ЄТС, посади керівних працівників, професіоналів, фахівців та деяких інших працівників галузей бюджетної сфери розподілені в діапазоні 3-25 розрядів схеми.1 Працівники загальних для всіх бюджетних установ, закладів та організацій посад (професій) професіоналів, фахівців, технічних службовців (інженери, бухгалтери, техніки, інспектори, касири тощо) віднесені до 4-10 розрядів, а загальні для всіх бюджетних установ посади (професій) робітників - до 1-8 розрядів.

1Зокрема, посади працівників освіти розподілені в діапазоні 4-24 розрядів. Посади керівних та науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації віднесені до 15-24 розрядів, керівні та педагогічні працівники інших закладів та установ освіти розподілені в межах 4-16 розрядів; посади керівних працівників, професіоналів наукових співробітників та інших працівників, які проводять наукові та науково-технічні розробки, у наукових установах Національної академії наук розподілені в діапазоні 2-25 розрядів, аналогічні посади працівників наукових установ галузевих академій наук - в діапазоні 7-23 розрядів; по галузі "Охорона здоров'я, соціальний захист населення" посади працівників цих галузей розподілені в межах 3-18 тарифних розрядів; посади керівних працівників, художнього та артистичного складу театрів, цирків, концертних організацій, працівників культурно-освітніх та архівних установ - в діапазоні 6-13 розрядів; по галузі "Фізична культура і спорт" - 7-15 розрядів; по бюджетних установах і організаціях, що обслуговують сільське господарство (державна ветеринарна медицина, служби карантину та захисту сільськогосподарських рослин, контролю насіння і посадкового матеріалу, випробування то охорони сортів рослин, ведення лісового господарства та інші) - 3-17 розряди.

Кожному розряду тарифної сітки відповідає тарифний коефіцієнт, яким визначено, у скільки разів тарифна ставка працівників кожного наступного тарифного розряду вище ставки працівника першого розряду. Ці коефіцієнти збільшуються при збільшенні тарифного розряду. Діапазон співвідношення між 1-м і 25-м розрядом, на першому етапі запровадження ЄТС становив 1:3,35; на другому - 1:3,93; на третьому - 1:4,51.

Із завершенням запровадження ЄТС у бюджетній сфері з 01.09.2008 посадовий оклад працівника за найвищим 25 тарифним розрядом в 4,51 раза перевищує посадовий оклад працівника першого тарифного розряду.

Таким чином, введення ЄТС, в основному, дозволило встановити втрачені міжпосадові і міжгалузеві співвідношення. З метою збереження встановлених співвідношень подальше підвищення заробітної плати повинно здійснюватись комплексно по всій бюджетній сфері, скасувавши практику прийняття разових рішень щодо надання переваги окремим галузям.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про оплату праці" тарифна ставка робітника першого розряду встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

До 01.04.2007, відповідно до п.1 Постанови № 1298, розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду встановлювався Кабінетом Міністрів України.

Встановлені постановами Кабінету Міністрів України розміри посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду ЄТС відповідали розмірам мінімальної заробітної плати, затвердженим законами про державний бюджет на 2005 та 2006 роки, і становили: з 01.09.2005 - 332 грн., з 01.01.2006 -350 грн., з 01.07.2006 - 375 грн. та з 01.12.2006 - 400 гривень.

З 01.04.2007, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2007 № 602, розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду було встановлено на рівні мінімальної заробітної плати2, що давало можливість з початку законодавчо визначеного терміну підвищення розміру мінімальної заробітної плати, оперативно, без прийняття додаткових нормативних актів, здійснювати підвищення ставок і посадових окладів працівникам бюджетних установ і закладів.

2Розмір мінімальної заробітної плати: з 01.04.2007 - 420 грн., з 01.07.2007 - 440 грн., з 01.10.2007 - 460 грн., з 01.01.2008 - 515 грн., з 01.04.2008 - 525 грн., з 01.10.2008 - 545 грн., з 01.12.2008 - 605 гривень.

З 01.01.2009 повинен набрати чинності Закон України від 14.12.2006 № 466 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб", яким внесено зміни до Закону України "Про оплату праці" і визначено, що мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі, не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У проекті Державного бюджету України на 2009 рік, поданому до Верховної Ради України у вересні 2008 року, передбачено встановлення з 01.01.2009 розміру мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас визначено, що посадовий оклад працівника першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки для працівників бюджетної сфери впродовж 2009 року становитиме тільки 81,8-88 відс. рівня прожиткового мінімуму для працездатної особи (770 грн. - 807 гривень). Лише у грудні 2009 року передбачається встановлення розміру окладу працівника 1 тарифного розряду ЄТС для працівників бюджетної сфери на рівні мінімальної заробітної плати.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2008 № 939 "Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери", постанова Кабінету Міністрів України від 04.04.2007 № 602, що передбачала встановлення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду на рівні мінімальної заробітної плати, втратила чинність. Розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду знову встановлюється Кабінетом Міністрів України, що, фактично, є переходом до ручного управління процесом встановлення розміру першого тарифного розряду ЄТС, який є основою для визначення розмірів посадових окладів (тарифних ставок).

При цьому вимога щодо необхідності нарахування заробітної плати за виконану місячну погодинну норму праці (обсяг робіт) у розмірі не менше розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, реально, означає встановлення у бюджетній сфері доплат до мінімального розміру заробітної плати, що знову призведе до порушення міжпосадових співвідношень. Крім того, встановлення доплат до рівня прожиткового мінімуму суперечить ст. 3 Закону України "Про оплату праці", згідно з якою з 01.01.2006 такі доплати не передбачені, оскільки, згідно з чинним законодавством, ставки (посадові оклади) не можуть встановлюватись менше мінімального розміру заробітної плати.

Водночас з моменту прийняття Верховною Радою України Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", розміри мінімальної заробітної плати, що встановлюються законами про державний бюджет, щорічно не відповідають вимогам зазначеного Закону.

Відповідно до цього закону мінімальна заробітна плата визначена як одна з основних державних соціальних гарантій і не може бути нижче рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом. Проте жодного разу з моменту набуття чинності даним законом, мінімальна заробітна плата не досягала рівня прожиткового мінімуму3.

3 На кінець 2005 р. розмір мінімальної заробітної плати складав 73,3 відс. прожиткового мінімуму для працездатної особи, на кінець 2006 р. - 79,2 відс., 2007 р. - 81 відсоток. Розмір мінімальної заробітної плати на кінець 2008 р. визначено 605 грн. або 90,4 відс. прожиткового мінімуму.

Довідково. Розмір мінімальної заробітної плати у грудні 2007 року становив: у Болгарії - 92 ЄВРО, Словаччині - 217 ЄВРО, Польщі - 245 ЄВРО, Угорщині - 258 ЄВРО, Чехії - 288 ЄВРО.

Разом з тим і рівень прожиткового мінімуму, що є базовим державним соціальним стандартом, на основі якого визначається розмір мінімальної заробітної плати, є заниженим і не відповідає його реальному рівню.

Набори продуктів харчування, набори непродовольчих товарів та набори послуг для основних соціальних демографічних груп населення, що застосовуються для визначення розмірів прожиткового мінімуму, затверджені Кабінетом Міністрів України ще у 2000 році, і відтоді жодного разу не перезатверджені, що суперечить вимогам Закону України від 15.07.99 № 966-ХІV "Про прожитковий мінімум", яким передбачено перегляд цих наборів не рідше одного разу на п'ять років.

При цьому, на думку експертів, норми, закладені у наборах продуктів харчування, суттєво нижчі за фізіологічні, набір непродовольчих товарів не забезпечує мінімальних потреб людини, а окремі життєво-необхідні витрати взагалі не враховані при визначенні прожиткового мінімуму, зокрема, це послуги охорони здоров'я, освіти (утримання дітей в дитячих дошкільних закладах, групах продовженого дня тощо), оздоровлення, транспорту, зв'язку, що, переважно, є платними 4.

4Експертною комісією з проведення науково-громадської експертизи наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг на засіданні 14.07.2005 було схвалено нові набори, проте ці зміни при розрахунку прожиткового мінімуму на 2007, 2008 роки не враховано.

При встановленні розміру прожиткового мінімуму не враховуються інфляційні процеси. Так, на 2008 рік показники прожиткового мінімуму визначалися, виходячи з вартості наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів, послуг за цінами травня та прогнозного індексу інфляції у 2007 році 7,5 відс., та у 2008 році - 9,6 відсотка.

Влітку 2008 року Уряд змінив прогнозний рівень інфляції на 2008 рік з 9,6 відс. до 15,9 відс., проте рівень прожиткового мінімуму не переглядався.

Водночас фактичний рівень інфляції у 2007 році становив 16,6 відс., а за січень-жовтень 2008 року - 18 відсотків. Тобто, нині показники прожиткового мінімуму не відповідають існуючим реаліям і не забезпечують громадянам достатній життєвий рівень.

Таким чином, встановлення впродовж періоду впровадження ЄТС, розмірів посадового окладу працівника 1 тарифного розряду на рівні мінімальної заробітної плати не узгоджуються з вимогами ст. 6 Закону України "Про оплату праці", згідно з якою тарифна ставка робітника першого розряду встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

Єдина тарифна сітка базується на занижених показниках прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати. Показник прожиткового мінімуму визначається на базі споживчого кошика, що не враховує повного набору товарів і послуг, які необхідні для задоволення першочергових матеріальних і культурних потреб громадянина, а забезпечує лише його фізіологічне виживання. Невідповідність затвердженого прожиткового мінімуму його фактичному розміру, а також встановлення мінімальної заробітної плати у розмірі, меншому за прожитковий мінімум для працездатної особи, призводить до суттєвого заниження розмірів мінімальної заробітної плати.

Однією із складових тарифної системи оплати праці є тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники), на підставі яких здійснюється тарифікація різних робіт, професій, спеціальностей залежно від їх складності.

Тарифно-кваліфікаційний довідник встановлює вимоги, яким повинен відповідати працівник, а саме, якими знаннями, навичками і вміннями він має володіти для виконання тієї чи іншої роботи залежно від її складності. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оплату праці" тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються Міністерством праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці).

Заходами щодо реалізації Концепції дальшого реформування оплати праці в Україні, затвердженими розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №152-р, Мінпраці, Центру продуктивності Мінпраці, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади доручалось протягом 2001 та 2002 років розробити і затвердити галузеві випуски національного Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників і запровадити їх на підприємствах та в установах.

Міністерством охорони здоров'я України (далі - МОЗ), Міністерством культури України (далі - Мінкультури), Держкомспортом у визначені терміни були розроблені і впроваджені Довідники кваліфікаційних характеристик професій (посад) працівників за відповідними напрямами діяльності. Міністерством освіти і науки України (далі - Міносвіти) такий довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників освіти затверджено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2003 № 356 затверджено Програму створення та постійного оновлення національної нормативної бази з праці та професійної класифікації на 2004-2007 роки. Одним з основних завдань зазначеної програми також визначено розроблення галузевих випусків Довідника кваліфікаційних характеристик професій (посад) працівників і запровадження їх на підприємствах, в організаціях та установах.

Заходами щодо реалізації даної програми Мінкультури доручено протягом 2006-2007 років розробити і затвердити кваліфікаційні характеристики професій (посад) працівників у галузі "Виробництво та розповсюдження кіно-відеофільмів" і "Збереження пам'яток архітектури, історії та культури. Заповідна справа", Міносвіти протягом 2005-2006 років - кваліфікаційні характеристики професій (посад) працівників науково-дослідних установ вищих навчальних закладів та професій (посад) працівників закладів освіти. Мінкультури затверджено Випуск 82 "Виробництво і розповсюдження кіно- і відеофільмів", однак кваліфікаційні характеристики професій в галузі збереження пам'яток архітектури, історії та культури, заповідної справи на сьогодні не затверджені. Що стосується розроблення і затвердження Міносвіти довідників кваліфікаційних характеристик всіх категорій працівників освіти на науково-дослідних установ вищих навчальних закладів, то нині тільки підготовлені ескізні проекти зазначених довідників, що знаходяться в стадії експертизи у відповідних структур Мінпраці.

Міносвіти та Мінкультури не забезпечили виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2003 № 356 і не затвердили відповідні кваліфікаційні характеристики професій (посад) працівників освіти, та в галузі збереження пам'яток архітектури, історії і культури, заповідної справи. Як наслідок, у зазначених галузях відсутній один з базових документів щодо організації оплати праці та основний документ для розроблення посадових інструкцій працівникам, раціонального розподілу обов'язків, складання положень про структурні підрозділи, обгрунтування кваліфікаційних вимог при доборі кадрів.

Таким чином, нормативно-правове забезпечення умов оплати праці працівників бюджетної сфери на основі ЄТС є неповним і не відповідає вимогам Закону України "Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії", а також ст. 6 Закону України "Про оплату праці", що призводить до суттєвого заниження розмірів заробітної плати цих працівників.

2. АНАЛІЗ ЗМІН, ЩО ВНОСИЛИСЬ ДО ЄДИНОЇ ТАРИФНОЇ СІТКИ

Впродовж 2005-2007 років до Постанови № 1298 вносились зміни і доповнення по окремих галузях бюджетної сфери. Зокрема:

√ до запровадження ЄТС посадові оклади працівників наукових установ Національної академії наук України (далі - НАНУ) визначались за окремою схемою посадових окладів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 74 "Про умови оплати праці працівників бюджетних науково-дослідних установ і організацій та інших наукових установ Національної академії наук". Із введенням ЄТС тарифні розряди посад (професій) працівників НАНУ були включені до Схеми тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій, затвердженої додатком 2 до Постанови № 1298.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1244 відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 74, тобто посади працівників наукових установ НАНУ виведені із схеми тарифних розрядів ЄТС по галузі "Наука".

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 74 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1059 затверджені схеми посадових окладів наукових і керівних працівників, фахівців, службовців і робітників бюджетних наукових установ НАНУ та установлені розміри й умови встановлення доплат, надбавок і підвищень. Визначені зазначеною постановою ставки і посадові оклади керівних та наукових працівників НАНУ, в середньому, на 40 відс. вищі посадових окладів відповідних працівників галузевих академій наук. Виведення з ЄТС схеми оплати праці працівників НАНУ порушує загальні принципи тарифної системи оплати праці і не забезпечує дотримання міжгалузевих співвідношень в оплаті праці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 74 визначено, що посадові оклади, затверджені нею, змінюються пропорційно підвищенню розміру мінімальної заробітної плати згідно із законодавством. Водночас підвищення посадових окладів працівників наукових установ НАНУ, у зв'язку із введенням третього етапу ЄТС, не передбачено. Із введенням третього етапу ЄТС посадові оклади працівників наукових установ галузевих академій наук, що визначаються на підставі ЄТС, підвищились за рахунок підвищення тарифних коефіцієнтів, в середньому, на 12 відсотків. Після введення третього етапу ЄТС посадові оклади працівників НАНУ перевищують посадові оклади працівників галузевих академій наук, в середньому, на 28-30 відс., тобто відбулась зміна встановлених раніше співвідношень в оплаті праці працівників НАНУ та галузевих академій.

Розроблений Мінпраці проект постанови Кабінету Міністрів України щодо підвищення, у зв'язку із введенням третього етапу ЄТС, розмірів посадових окладів та відновлення відповідних співвідношень в оплаті праці працівників наукових установ НАНУ та галузевих академій, Міністерством фінансів України (далі - Мінфін) не погоджений.

Зазначене свідчить про непослідовність дій Кабінету Міністрів України щодо встановлення розмірів оплати праці працівників наукових установ НАНУ;

√ постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.2007 № 1050 докорінно змінена схема тарифних розрядів керівних працівників, художнього, артистичного складу, професіоналів та фахівців закладів культури і мистецтв.

Максимальний тарифний розряд для працівників цих закладів підвищено з 13 до 22, мінімальний - з 6 до 8. Перехід на підвищені тарифні розряди проводиться у два етапи: з 1 січня 2008 року (максимальний тарифний розряд 18, зростання посадових окладів, в середньому, на 21,3 відс.) та з 1 січня 2009 року (максимальний тарифний розряд 22, зростання посадових окладів, в середньому, на 35,4 відсотка).5

5Згідно з п.20 постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1036 другий етап підвищення здійснюватиметься з дня набрання чинності Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".

Суттєве підвищення тарифних розрядів тільки для працівників закладів культури та мистецтв призвело до порушення міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень, виникнення диспропорцій у рівнях оплати праці працівників однакової кваліфікації, які виконують однакову за складністю та функціональними ознаками роботу.

Зокрема, для окремих категорій працівників національних закладів культури встановлені вищі тарифні розряди, ніж для аналогічних категорій працівників закладів освіти.

Так, тарифний розряд начальників відділів, служб, цехів, театрів, яким надано статус національних, підвищено з 01.01.2008 до 13-15 розрядів, а з 01.01.2009 до 17-19 розрядів. У той же час, в національних вищих навчальних закладах ІІІ-ІУ рівнів акредитації схемний посадовий оклад керівників і начальників відділів встановлено за 11-13 тарифними розрядами, а 19 тарифний розряд встановлено доценту вищого навчального закладу ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Підвищення тарифних розрядів окремо тільки для закладів культури і мистецтв порушило і міжгалузеві співвідношення в оплаті праці.

Наприклад, посадовий оклад вчителя вищої категорії і суфлера обласного пересувного, міського театру та театру-студії з 01.01.2009 визначатимуться за однаковим - 12 тарифним розрядом; посадовий оклад суфлера національного театру - на рівні 16 тарифного розряду, тобто на рівні максимального посадового окладу директора загальноосвітньої школи з контингентом понад 1000 учнів; посадовий оклад лікаря-хірурга вищої кваліфікації визначається за 14 розрядом.

Мінімальний тарифний розряд для визначення посадового окладу артиста допоміжного складу обласного пересувного, міського театру та театру-студії з 01.01.2009 збільшується з 7 до 9. Мінімальний тарифний розряд учителя - до 8. Тарифні розряди організатора екскурсій підвищено до 9-11, а для національних закладів - до 10-15 тарифних розрядів.

При цьому кваліфікаційні вимоги до професійного рівня (освітньо-кваліфікаційний рівень працівників, напрям і спеціальність підготовки, підвищення кваліфікації, стаж роботи) за посадами учителя вищої категорії, лікаря-хірурга значно вищі, ніж до зазначених вище посад працівників закладів культури.

Довідково. Кваліфікаційні вимоги суфлера -повинен мати вищу освіту відповідного напряму підготовки на рівні молодшого спеціаліста або повну загальну середню освіту та одержання професії безпосередньо на виробництві. Без вимог до стажу роботи.

Артист допоміжного складу бере участь у масових сценах вистав (програм). Кваліфікаційні вимоги: базова вища освіта відповідного напряму підготовки (бакалавр, молодший спеціаліст) без вимог до стажу роботи.

Організатор екскурсій І категорії - організовує проведення екскурсій, укладає угоди з організаціями на проведення екскурсій, виписує рахунки та контролює перерахування коштів, забезпечує проведення екскурсій. В установлені терміни здає гроші та звіти тощо. Кваліфікаційні вимоги - базова або неповна вища освіта відповідного напряму підготовки (бакалавр або молодший спеціаліст), стаж роботи за професією організатора екскурсій ІІ категорії - не менше 1 року.

Кваліфікаційні вимоги учителя вищої категорії: має відповідну фахову вищу освіту, виявляє грунтовну професійну компетентність, добре володіє ефективними формами організації навчально-виховного процесу, забезпечує високу результативність і якість своєї праці. Стаж педагогічної роботи - не менше 8 років.

Кваліфікаційні вимоги лікаря-хірурга вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Спеціалізація за фахом "Хірургія" (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 10 років.

Встановлення більших тарифних розрядів за окремими посадами закладів культури і мистецтв без врахування кваліфікаційних вимог не відповідає нормам Закону України "Про оплату праці", який передбачає, що розмір заробітної плати залежить, зокрема, від складності та умов виконуваної роботи, та Концепції дальшого реформування оплати праці в Україні, якою визначено, що одним із шляхів удосконалення оплати праці працівників бюджетної сфери є диференціація тарифних ставок і посадових окладів різних професійно-кваліфікаційних груп працівників з урахуванням складності та результатів їх праці;

√ постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 397 внесені зміни і доповнення до розділу ІІІ "Охорона здоров'я, соціальний захист населення" в частині оплати праці працівників соціальної сфери.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 894 підвищені тарифні розряди окремим категоріям керівних працівників та фахівців сфери фізичної культури і спорту. Зокрема, підвищено діапазон тарифних розрядів державного тренера з 13-15 до 17-20; головного, провідного, старшого тренера, начальника команди з 10-14 до 12-18 розрядів;

√ у зв'язку з віднесенням у 2005 році частини посад працівників державних органів контролю у насінництві та розсадництві до державних службовців, постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2005 № 988 внесені зміни до розділу УІІІ схеми тарифних розрядів, згідно з якими відповідні посади виключені зі схеми. Водночас аналогічні зміни до Постанови № 1298 стосовно посад працівників Державної служби з карантину рослин України, Головної державної інспекції захисту рослин та державних інспекцій областей і районів, які також віднесені до державних службовців згідно з розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 241-р та від 10.01.2007 № 4-р, до цього часу не внесені.

Двічі вносились зміни до схеми тарифних розрядів посад працівників державної ветеринарної служби.

Мінімальний тарифний розряд для визначення посадового окладу фахівця державної ветеринарної служби, зайнятого на роботах з рентгенівською, радіологічною та іншою складною апаратурою, обладнанням, приладами і препаратами встановлено на рівні 8 тарифного розряду. Водночас, для працівників закладів охорони здоров'я, зайнятих на роботах з аналогічним обладнанням, мінімальним є 6 тарифний розряд. За таких умов мінімальний посадовий оклад відповідних фахівців закладів охорони здоров'я на 13 відс. нижчий посадового окладу таких же працівників державної ветеринарної служби.

Таким чином, внесені Урядом впродовж 2005-2007 років зміни до Постанови № 1298 призвели до порушення міжпосадових (міжкваліфікаційних) і міжгалузевих співвідношень в оплаті праці та виникнення диспропорцій у рівнях оплати праці працівників однакової кваліфікації, що, фактично, є початком руйнування основ запровадженої в бюджетній сфері тарифної системи оплати праці.

3. АНАЛІЗ ДОДАТКОВИХ ВИДІВ ОПЛАТИ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ БЮДЖЕТНОЇ СФЕРИ

Конкретні умови оплати праці та розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників підвідомчих бюджетних установ, закладів і організацій відповідно до ЄТС з урахуванням складності, відповідальності та специфіки їх роботи, розробляються і затверджуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, галузевими академіями наук за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

Порядок застосування та розміри доплат і надбавок до посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників бюджетної сфери, встановлені п.3 Постанови № 1298, майже повністю відповідають аналогічним нормам, що були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.01.2001 № 134, яка визначала умови оплати праці працівників бюджетної сфери до введення ЄТС.

Водночас, на відміну від працівників інших бюджетних установ, яким підвищення посадових окладів за почесні та спортивні звання, за використання дезінфікуючих засобів, із введенням ЄТС замінено на відповідні надбавки до посадових окладів, працівникам НАНУ збережено саме підвищення6 за цими ознаками, що свідчить про відсутність єдиного підходу до визначення умов оплати праці працівників бюджетної сфери.

6Підвищення утворює новий підвищений посадовий оклад, до якого здійснюються нарахування доплат, надбавок, премій, виплат матеріальної допомоги та інших виплат стимулюючого та компенсаційного характеру.

Крім того, окремими законами визначені інші додаткові гарантії працівникам окремих галузей бюджетної сфери в частині оплати праці.

Так, педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти Законом України "Про освіту" гарантована надбавка за вислугу років залежно від стажу педагогічної діяльності, виплата допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки. Педагогічні працівники мають право на отримання щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків. Виплачується надбавка за вислугу років педагогічним і науково-педагогічним працівникам у обсягах, визначених Законом, з вересня 2002 року.

Науковим працівникам, відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та бібліотечним працівникам, відповідно до Закону України від 27.01.95 № 32/95-ВР "Про бібліотеки та бібліотечну справу" передбачена надбавка (доплата) за стаж (вислугу років). Виплата цієї надбавки науковим працівникам здійснюється з 1999 року, бібліотечним працівникам - з 2005 року.

Працівники державних і комунальних музеїв, професійні творчі працівники театрів згідно із Законом України від 29.06.95 № 249/95-ВР "Про музеї і музейну справу" та Законом України від 31.05.2005 № 2605-ІV "Про театри і театральну справу" мають право на доплату за вислугу років, грошову винагороду за сумлінну працю та зразкове виконання трудових обов'язків, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Виплата доплати за вислугу років та інші додаткові виплати здійснюються відповідним працівникам музеїв з 2005 року, театрів - з 2006 року.

З 2 серпня 2007 року здійснюється виплата надбавки за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини.

Довідково. Переліки посад працівників відповідних бюджетних установ та закладів, робота на яких зараховується до спеціального стажу (педагогічного, науково-педагогічного, наукового тощо) і дає право на отримання допомоги за вислугу років, затверджені постановами Кабінету Міністрів України.

Розмір доплати за вислугу років для всіх категорій працівників визначений у відсотках до посадового окладу залежно від розміру спеціального стажу роботи: понад 3 роки - 10 відс., понад 10 років - 20 відс., понад 20 років - 30 відсотків.

Лікарям, іншим медичним працівникам, у роботі яких наявність досвіду є однією з найважливіших умов досягнення відповідного рівня кваліфікації, доплата за вислугу років, інші види додаткової оплати праці, передбачені для педагогічних, науково-педагогічних, музейних, бібліотечних працівників, артистичного та художнього складу театрів, чинними нормативними актами не передбачені.

Розроблений Мінпраці та МОЗ у 2008 році проект постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку виплати надбавки за вислугу років, грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання трудових обов'язків, допомоги на оздоровлення медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я" Міністерством фінансів України не підтриманий як такий, що не може бути збалансований з наявними бюджетними ресурсами. За орієнтовними розрахунками Мінфіну, запровадження з 01.01.2009 такої доплати в обсязі 50 відс. встановленого розміру потребує понад 3 млрд. грн. в розрахунку на рік. Джерела покриття таких витрат проектом Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" не передбачені.

Таким чином, єдина державна політика щодо встановлення стимулюючих виплат для працівників бюджетної сфери відсутня.

4. ОПЛАТА ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ, ЯКИМ НАДАНО СТАТУС НАЦІОНАЛЬНИХ

Правова основа функціонування та регламентація діяльності закладу (установи), якому надано статус національного, законодавчо не врегульована. Проект Закону України "Про національний заклад (установу) України", поданий на розгляд Верховної Ради України в 2000 році, у 2006 році знято з розгляду.

На сьогодні правові засади надання закладам (установам) статусу національних, права та обов'язки таких закладів, порядок та умови позбавлення наданого статусу та інші організаційно-правові особливості й аспекти їх діяльності регламентує Положення про національний заклад (установу) України, затверджене Указом Президента України від 16.06.95 № 451 (далі - Положення № 451).

Статус національного надається Указом Президента України окремим закладам (установам) бюджетної сфери за досягнення найвищих показників у своїй діяльності щодо використання інтелектуального потенціалу нації, реалізації ідеї національного відродження і розвитку України, запровадження державної мови і є провідним серед галузевої групи закладів (установ) гуманітарної сфери.

Нині в Україні статус національного надано понад 150 закладам та організаціям, з них 95 вищим навчальним закладам ІV рівня акредитації, або майже кожному другому закладу; 58 закладам (установам) культури та мистецтва.

Відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (в редакції Закону України від 01.12.98 № 284) статус національного наукового центру може бути надано науковій установі, що проводить комплексні наукові дослідження загальнодержавного значення та має світове визнання своєї діяльності. Надання статусу національного наукового центру здійснюється Указом Президента України. Статус та особливості діяльності національних наукових центрів визначаються Положенням про національний науковий центр, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Положення про національний науковий центр затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.94 № 174 (далі - Положення № 174).

Статус національного наукового центру надано 12 академічним науковим установам, у тому числі в Національній академії наук України - Харківському фізико-технічному інституту; в Академії медичних наук України - Інституту кардіології ім. академіка М.Д.Стражеска; в Українській академії аграрних наук - 10 академічним науковим установам, а також трьом галузевим науковим центрам.

Відповідно до Положення № 451 національному закладу (установі) надано право встановлювати підвищені посадові оклади та інші заохочувальні виплати відповідно до законодавства України в межах фонду заробітної плати за рахунок коштів, виділених з Державного бюджету України, та власних коштів.

Згідно з Положенням № 174 надання науково-дослідній установі статусу національного наукового центру не змінює фінансового і матеріально-технічного забезпечення, що існували до цього, тобто, не надає права на встановлення підвищених посадових окладів її працівникам.

Отже, закладам та науковим центрам, яким Указами Президента України надано однаковий статус національних, встановлено різні умови оплати праці працівників.

До запровадження ЄТС підвищення посадових окладів працівників національних закладів здійснювалось згідно з Указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України. Зокрема, питання оплати праці працівників національних закладів культури регулювалась сімома постановами Кабінету Міністрів України. Після введення Єдиної тарифної сітки постанови Кабінету Міністрів України, які регулювали умови оплати праці працівників національних закладів (установ), втратили чинність.

З метою упорядкування умов оплати праці працівників установ і закладів, яким надано статус національних, Мінпраці, при введенні першого етапу запровадження ЄТС, пропонувало встановити єдині умови оплати праці науково-педагогічних та наукових працівників вищих навчальних закладів, яким надано статус національних; художньому та артистичному персоналу закладів культури, що мають статус національних, а також іншим працівникам установ, закладів та організацій, що мають такий статус, шляхом застосування при встановленні максимальних розмірів посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифних ставок) додаткових коефіцієнтів: для науково-педагогічних та наукових працівників, а також художнього та артистичного персоналу - 2, інших працівників - 1,5. Зазначена пропозиція Мінпраці не була підтримана Мінфіном через відсутність відповідних фінансових ресурсів.

Натомість, з метою збереження рівня заробітної плати працівників цих закладів, Постановою № 1298 визначено, що працівникам установ, закладів та організацій освіти, науки і культури, які мають статус національних, може зберігатися при визначенні максимальних розмірів посадових окладів (ставок заробітної плати, тарифних ставок) та ставок погодинної оплати праці додатковий коефіцієнт підвищення посадових окладів, що застосовувався для зазначених працівників до набрання чинності цією постановою.

За таких умов, нині підвищення посадових окладів здійснюється тільки для працівників закладів (установ), що отримали статус національних до запровадження ЄТС (за винятком тих, щодо яких були прийняті окремі рішення). Протягом 2006-2008 років Указами Президента України статус національних надано п'яти вищим закладам освіти, двом заповідникам, Одеському державному академічному театру опери і балету, п'яти музеям та музейним комплексам. Посадові оклади працівникам цих закладів встановлюються, виходячи із схеми тарифних розрядів без застосування додаткових коефіцієнтів.

Національні вищі навчальні заклади

При встановленні умов оплати праці працівників вищих закладів освіти, яким надано статус національних, відсутній системний підхід у визначенні категорій працівників, яким підвищуються посадові оклади, а також розмірів підвищення посадових окладів.

Указом Президента України від 07.08.2001 № 591 "Питання надання вищим навчальним закладам статусу національного" Кабінету Міністрів України доручалось забезпечити з 01.01.2002 в установленому законодавством порядку підвищення на 50 відс. заробітної плати науково-педагогічним працівникам вищих навчальних закладів, що мають статус національного.

Умови оплати праці працівників вищих навчальних закладів, що мають статус національних, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 992 (далі - Постанова № 992). Постановою було надано право керівникам цих вищих навчальних закладів підвищувати до 100 відс. посадові оклади науково-педагогічних і наукових працівників у межах фондів оплати праці.

Перелік посад науково-педагогічних та наукових працівників вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації затверджено постановами Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 та від 04.03.2004 № 257.

За результатами аналізу встановлено, що науково-педагогічним працівникам національних вищих навчальних закладів, які підпорядковані МОН, посадові оклади збільшені, як правило, на 15 відс., за винятком ректорів і проректорів цих закладів, яким посадові оклади збільшені вдвічі відповідно до укладених контрактів.

Водночас Указами Президента України доручалось Кабінету Міністрів України по окремих національних вищих навчальних закладах вирішити питання щодо збільшення оплати праці всім працівникам цих закладів.

Указом Президента України від 25.11.99 № 1496 Кабінету Міністрів України доручено під час розроблення проекту закону про державний бюджет передбачити збільшення вдвічі оплати праці працівників Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Указом Президента України від 30.08.2004 № 1023 Кабінету Міністрів України доручено передбачати під час підготовки проектів державного бюджету видатки на фінансування Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" з урахуванням збільшення удвічі оплати праці всім працівникам Університету.

Згідно з Указами Президента України від 24.12.2004 № 1535 та від 31.12.2004 № 1610 Кабінету Міністрів України доручалось вирішити в установленому порядку питання щодо збільшення вдвічі оплати праці всіх працівників Національного авіаційного університету та Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого.

Разом з тим, Кабінетом Міністрів України рішення щодо збільшення вдвічі оплати праці всім працівникам Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут", Національного авіаційного університету та Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого не приймалось. Проте, як встановлено перевіркою, підвищення посадових окладів в цих закладах проводиться всім працівникам, а не тільки науково-педагогічним та науковим, як це визначено Постановою № 9927.

7В Національному технічному університеті України "Київський політехнічний інститут" посадові оклади всіх працівників збільшено вдвічі, в Національному авіаційному університеті посадові оклади всіх працівників збільшено на 50 відс., в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого - науково-педагогічним працівникам посадові оклади збільшено на 90 відс., іншим працівникам - на 80 відсотків.

Рішення Міносвіти про підвищення посадових окладів всім працівникам вищезазначених національних закладів суперечить ст. 13 Закону України "Про оплату праці", якою визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Таким чином, при встановленні умов оплати праці працівників національних вищих навчальних закладів не забезпечено єдиного комплексного підходу, що спричиняє утворення необгрунтованих диспропорцій у рівнях оплати праці працівників, які виконують однакову роботу.

Національні заклади культури

Оплата праці працівників національних закладів культури також є недосконалою і потребує упорядкування.

Після введення ЄТС для працівників бібліотек, музеїв, історико-культурних заповідників, яким надано статус національних, збережено підвищення посадових окладів у два рази, що діяло до введення ЄТС і було запроваджено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2004 № 995 "Про подальше впорядкування умов оплати праці працівників національних закладів культури" (далі - Постанова № 995). Згідно із зазначеною постановою з 01.01.2005 було підвищено у два рази посадові оклади керівних працівників, фахівців та робітників національних закладів культури8, які безпосередньо здійснюють творчі, музейні, бібліотечні, науково-дослідні, культурно-освітні функції, а також функції з охорони культурної спадщини.

8Перелік національних закладів культури, працівникам яких здійснюється таке підвищення затверджений постановами Кабінету Міністрів України від 15.10.2001 № 1345, від 01.07.2002 № 889 та № 890.

Водночас перелік посад, які безпосередньо здійснюють визначені Постановою № 995 функції, чинним законодавством не був затверджений.

Наказами Мінкультури, затвердженими на виконання Постанови № 9959 і погодженими з Мінфіном і Мінпраці, підвищення посадових окладів було встановлено всім працівникам національних закладів культури за винятком посад окремих фахівців і технічних службовців (касир, контролер квитків) та робітників загальних професій (робітник з обслуговування приміщень, прибиральник, гардеробник, двірник, сторож тощо). З прийняттям ЄТС зазначені накази Мінкультури втратили чинність. Після введення ЄТС збережено підвищення посадових окладів всіх працівників національних бібліотек, музеїв, історико-культурних заповідників.

9Накази Міністерства культури і мистецтв України від 24.02.2005 № 95 та від 29.03.2005 № 181.

Для визначення граничних розмірів посадових окладів окремих категорій працівників національних театрів, концертних організацій, Національного цирку України, Національного Києво-Печерського заповідника та Національного заповідника "Софія Київська" постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2006 № 413 "Деякі питання оплати праці працівників національних закладів культури" (далі - Постанова № 413) з 01.01.2006 встановлені додаткові коефіцієнти підвищення посадових окладів (без урахування додаткових коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1298).

Встановлення додаткових коефіцієнтів передбачено:

- для керівників, їх заступників, артистичного і художнього персоналу Національного академічного театру опери і балету ім. Т.Г.Шевченка за додатковими коефіцієнтами, визначеними у діапазоні 2,9-5,9; інших закладів, перелік яких зазначено у додатку до постанови - у діапазоні 2,2-4;

- для керівників структурних підрозділів, професіоналів, фахівців, робітників, які забезпечують та безпосередньо виконують творчі, музейні, науково-дослідні, науково-освітні функції, а також функції з охорони культурної спадщини Національного академічного театру опери і балету ім. Т.Г.Шевченка додаткові коефіцієнти визначені у діапазоні 2,5-5,7; інших закладів - у діапазоні 2-3,7.

Перелік посад працівників національних закладів культури, які забезпечують та безпосередньо виконують музейні, науково-дослідні, науково-освітні функції, а також функції з охорони культурної спадщини, нормативним актом також не визначений. Щодо посад працівників, які виконують творчі функції, то для працівників театрів постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2006 № 208 затверджено Перелік посад професійних творчих працівників театрів та посад (спеціальностей) працівників інших специфічних театральних професій. Проте, як встановлено Рахунковою палатою, при застосуванні додаткових коефіцієнтів підвищення посадових окладів, відповідно до Постанови № 413, зазначений Перелік не застосовувався.

Пунктом 4 Постанови № 413 Мінкультури доручалось за погодженням з Мінпраці і Мінфіном затвердити конкретні умови оплати праці працівників національних закладів культури, наведених у додатках до постанови, з урахуванням норм чинного законодавства та цієї постанови.

На виконання вищезазначеної постанови Мінкультури за погодженням з Мінфіном, Мінпраці затверджено наказ від 05.06.2006 № 385 "Про умови оплати праці працівників національних закладів культури", в якому викладено зміст постанови і доручено керівникам закладів при встановленні посадових окладів здійснити заходи щодо збереження міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень в оплаті праці. При цьому посади керівників, їх заступників, керівників структурних підрозділів, професіоналів, фахівців, робітників, які забезпечують та безпосередньо виконують творчі, музейні, науково-дослідні, науково-освітні функції, а також функції з охорони культурної спадщини, або критерії щодо визначення таких посад наказом також не визначені.

Аналізом штатних розписів національних театрів, концертних організацій, Національного цирку України, встановлено, що підвищення посадових окладів здійснено, в основному, всім працівникам закладів, крім посад касирів, контролерів квитків та робітників загальних професій.

Слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.2007 № 1050, якою були підвищені тарифні розряди для працівників закладів культури, тарифні розряди у Схемі тарифних розрядів для національних закладів культури по кожній посаді виділені окремим рядком. Встановлені тарифні розряди для працівників національних закладів забезпечили підвищення їх посадових окладів відносно посадових окладів працівників інших закладів з 01.01.2008, в середньому, на 13 відс., а з 01.01.2009- на 14-28 відсотків.

Відсутність будь-якої системи у встановленні підвищень посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників національних закладів руйнує тарифну систему оплати праці працівників бюджетної сфери.

Згідно із штатними розписами, затвердженими Мінкультури, з 01.04.2008 посадовий оклад провідного бібліотекаря Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки на 7 відс. вищий посадового окладу генерального директора Національної парламентської бібліотеки України, а посадовий оклад бібліотекаря ІІ категорії Національного академічного театру опери і балету ім. Т.Г.Шевченка вищий за посадовий оклад головного бібліотекаря парламентської бібліотеки. Посадові оклади начальників відділів (служб) фінансово-економічних, матеріально-технічного забезпечення, квиткового господарства національних театрів в 1,5-2 рази вищі посадових окладів керівників національних музеїв. Зокрема, посадовий оклад начальника відділу квиткового господарства Національного цирку України в 1,5 раза вищий за посадовий оклад генерального директора Національного музею історії України.

Водночас варто відмітити, що постановами Кабінету Міністрів України, які визначають порядок виплати доплат за вислугу років працівникам музеїв, історико-культурних заповідників, бібліотек, затверджені переліки посад працівників, які виконують основні для таких закладів функції.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.2005 № 82 "Про реалізацію окремих положень частини другої статті 28 Закону України "Про музеї та музейну справу" затверджено перелік посад працівників музеїв, які проводять культурно-освітню та науково-дослідну діяльність, пов'язану з комплектуванням музейних зібрань, експозиційною, фондовою, видавничою, реставраційною, пам'яткоохоронною роботою, тобто, виконують музейні функції.10

10Відповідно до ст.1 Закону України від 29.06.95 № 249 "Про музеї та музейну справу" основними напрямами музейної діяльності є культурно-освітня, науково-дослідна діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, пам'яткоохоронна робота.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.2005 № 84 "Про затвердження Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек" затверджено Перелік посад працівників бібліотек, які проводять культурну, освітню, інформаційну, науково-дослідну, методичну діяльність, тобто, виконують бібліотечні функції.11

11Відповідно до Закону України від 27.01.95 № 32 "Про бібліотеки і бібліотечну справу" бібліотечна справа - галузь інформаційної, культурної, освітньої діяльності суспільства, що включає, зокрема, наукове та методичне забезпечення розвитку бібліотек.

До зазначених переліків Кабінетом Міністрів України не включено загальні для всіх бюджетних закладів і установ посади фахівців, керівників інших (не основних) структурних підрозділів і технічних службовців (інженери, економісти, юрисконсульти, бухгалтери, завідувачі архіву, каси, квиткового бюро, експедиції, канцелярії тощо), робітників загальних професій.

На думку Рахункової палати, додаткові коефіцієнти, що застосовуються для підвищення посадових окладів працівників національних закладів культури, відповідно до Постанови № 413 та збережені у розмірах, визначених Постановою № 995, мали б застосовуватись виключно для посад (професій), визначених вищезазначеними переліками. При цьому потребує уточнення перелік посад (спеціальностей) працівників інших специфічних театральних професій, затверджений пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2006 № 208. Для концертних організацій, Національного цирку України мають бути розроблені і затверджені в установленому порядку аналогічні переліки.

Таким чином, відсутність будь-якої системи при визначенні умов оплати праці працівників бюджетних закладів (установ), яким Указами Президента України надано статус національних, не забезпечує досягнення мети запровадження ЄТС в частині встановлення оптимальних міжпосадових та міжгалузевих співвідношень в оплаті праці.

5. АНАЛІЗ РІВНЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

Упродовж останніх років середньомісячна заробітна плата працівників бюджетної сфери 12 (без урахування заробітної плати працівників сфери науки та дослідництва) складала 67-73 відс. середнього рівня заробітної плати в економіці та 55-65 відс. відносно заробітної плати в промисловості, при цьому зберігалась стабільна тенденція підвищення номінального рівня оплати їх праці.

12Чисельність працівників бюджетної сфери (без врахування працівників органів державного управління) у вересні 2008 році становила 3,32 млн. осіб, у тому числі в освіті - 1,62 млн. осіб, сфері охорони здоров'я та надання соціальної допомоги - 1,26 млн. осіб, у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг - 0,29 млн. осіб, досліджень та розробки - 0,15 млн. осіб.

Динаміка середньомісячної заробітної плати працівників бюджетної сфери відносно середнього рівня заробітної плати в економіці та промисловості наведена у діаграмі 1.

Як видно з діаграми, розмір нарахованої заробітної плати одного штатного працівника в 2007 році, порівняно з 2000 роком, зріс в установах освіти - в 6,8 раза, сфері охорони здоров'я та соціальної допомоги - в 6,3 раза, закладах культури та спорту - у 8,2 раза. Водночас в цілому в економіці за цей період заробітна плата зросла в 5,9 раза, в промисловості - 5,1 раза.

Внаслідок підвищення рівня оплати праці, відповідно, зменшується кількість працівників бюджетної сфери, яким заробітну плату нараховано у межах законодавчо встановлених державних соціальних стандартів (в межах мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму для працездатної особи). При цьому питома вага працівників бюджетної сфери, яким заробітна плата нарахована в розмірах менше або на рівні середньої заробітної плати в економіці, крім працівників культури та спорту, залишається практично незмінною. Динаміка питомої ваги таких працівників наведена в діаграмі 2.

Як свідчать дані, наведені в діаграмі, частка працівників освіти, яким заробітну плату нараховано в межах мінімальної заробітної плати, за період дії Єдиної тарифної сітки скоротилась у 3,2 раза; сфери охорони здоров'я та надання соціальної допомоги - у 3,6 раза, при цьому в цілому в економіці - в 3 рази. Відповідно, в 2,5 та 3,7 раза зменшилась частка працівників цих галузей, яким заробітна плата нарахована нижче або на рівні прожиткового мінімуму для працездатної особи.

У вересні 2008 року заробітну плату нижче середньої в економіці (1916 грн.) нараховано 73 відс. працівників освіти, 78 відс. працівників сфери культури і спорту і 87 відс. працівників сфери охорони здоров'я та соціальної допомоги13.

13За розрахунками спеціалістів Рахункової палати.

Таким чином, незважаючи на достатньо високі темпи зростання номінальної заробітної плати в сфері освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури та спорту, рівень оплати залишається стабільно низьким.

Середня заробітна плата в таких галузях бюджетної сфери як освіта у січні-вересні 2008 року склала всього 1393 грн., охорона здоров'я та надання соціальної допомоги - 1123 грн., культура та спорт - 1483 гривні. При цьому в промисловості середня заробітна плата становила 2011 грн., а в економіці - 1773 гривні.

Також слід враховувати, що темпи зростання реальної заробітної плати, яка характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати, значно повільніші у зв'язку з високим рівнем індексу споживчих цін.

У 2007 році, при зростанні номінальної заробітної плати проти попереднього року на 29,7 відс., реальна заробітна плата збільшилась всього на 12,5 відс., в січні-вересні 2008 року, при збільшенні номінальної заробітної плати на 37,6 відс., зростання реальної заробітної плати склало всього 8,4 відсотка.

З часу введення в дію Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів розмір посадових окладів (тарифної ставки) працівників бюджетних установ збільшився в 1,9-3 рази, однак цей рівень не відповідає гарантіям, визначеним Законом України "Про освіту", Основам законодавства України про охорону здоров'я, Основам законодавства України про культуру.

Норми галузевих законів, що встановлювали гарантії щодо розміру окладів та ставок заробітної плати працівників відповідних галузей, з 1996 року не виконувались, з 2001 року призупинялись, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" взагалі вилучені.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до зазначених законодавчих актів і встановлено, що держава забезпечує (гарантує) встановлення у зазначених державних закладах відповідним категоріям працівників посадових окладів (ставок) заробітної плати на основі Єдиної тарифної сітки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп зазначені положення наведеного Закону визнано неконституційними, проте відповідні зміни до Закону не внесені.

Порівняльні дані щодо збільшення посадових окладів (тарифних ставок) професіоналів і фахівців, оплата яких здійснюється на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів, наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Посада (професія)

Розмір посадового окладу (тарифної ставки), (грн.)

Збільшення (разів)

вересень 2005 року

жовтень 2008 року

Завідувач кафедрою-професор

910

2098

2,3

Доцент

827

1864

2,3

Старший викладач

750

1635

2,2

Старший науковий співробітник галузевих академій наук

787

1749

2,2

Лікар-хірург вищої кваліфікаційної категорії

611

1319

2,2

Сестра медична вищої кваліфікаційної категорії

435

943

2,2

Молодший медичний персонал

362

692

1,9

Директор загальноосвітнього закладу освіти з чисельністю учнів понад 1000 чол.

701

1521

2,2

Учитель вищої кваліфікаційної категорії

535

1155

2,2

Артисти-провідні майстри сцени

535

1635

3,1

Старший науковий співробітник музею, історико-культурного заповідника

465

1155

2,5

Провідний бібліотекар

435

1155

2,7

Середня заробітна плата штатного працівника в цілому по економіці

856

2010

2,3

Середня заробітна плата штатного працівника в промисловості

1029

2285

2,2

Рівень оплати праці спеціалістів бюджетної сфери вищої кваліфікаційної категорії не відповідає критеріям гідної оцінки їх рівня освіти та досвіду.

Так, із запровадженням ЄТС в повному обсязі у жовтні 2008 року нарахована заробітна плата (розрахунково на ставку) склала:

учителю вищої кваліфікаційної категорії зі стажем педагогічної роботи понад 20 років - 1925 грн. (2,9 прожиткового мінімуму для працездатної особи);

лікарю вищої категорії, з урахуванням підвищень у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці, доплат та надбавок - 1563 грн. (2,3 прожиткового мінімуму для працездатної особи), лікарю-хірургу вищої категорії - 1730 грн. (2,6 прожиткового мінімуму для працездатної особи);

провідному бібліотекарю зі стажем бібліотечної роботи понад 20 років -1598 грн. (2,4 прожиткового мінімуму для працездатної особи).

Враховуючи занижений рівень прожиткового мінімуму та високий рівень інфляції, рівень заробітної плати в бюджетній сфері не забезпечує виконання нею основної, відтворювальної функції.

Низький рівень оплати праці лікарів, педагогічних працівників, працівників культурно-освітніх закладів позбавляє їх можливості професійного росту, призводить до збільшення навантаження за рахунок високої інтенсивності праці; практично, відсутності вихідних днів та відпусток.

Аналіз співвідношення рівня оплати праці працівників бюджетної сфери та інших галузей економіки свідчить також про відсутність залежності розміру зарплати від професійно-кваліфікаційного рівня працівників. Так, в 2007 році в установах освіти, де 51 відс. працюючих мають повну вищу освіту, середня заробітна плата була в 2,6 раза нижче, ніж у працівників установ, які здійснюють фінансову діяльність і 58 відс. яких мають повну вищу освіту.

Низька заробітна плата у зазначених галузях є основною причиною різкого падіння престижу професії медика, педагога, культурно-освітнього працівника; відтоку з галузей висококваліфікованих фахівців і, як наслідок, невпинного старіння кадрів. За даними Державного комітету статистики України, впродовж 9 місяців 2008 року рівень вибуття працівників перевищив рівень прийому в установах охорони здоров'я на 0,7 відсоткових пункта, у закладах освіти - відповідно, на 1,8.

Якщо в 1997 році пенсійний вік мав кожний п'ятий лікар, то в 2007 році - вже кожний четвертий. За даними МОЗ України, в закладах охорони здоров'я зараз більше 40 тис. лікарських посад зайнято особами пенсійного віку, ще 29 тис. посад - сумісниками. Крім того, щорічно з різних причин (виїзд за кордон, перехід на більш оплачувану роботу у фармацевтичні фірми тощо) система втрачає понад 3 тис. практикуючих лікарів. Все це через 5-6 років призведе до значного кадрового дефіциту, особливо у сільській місцевості, де вже нині є вакантними 4,8 тис. посад лікарів.

Щорічно "старіє" склад педагогічних працівників. Питома вага вчителів пенсійного віку з 2005 по 2008 роки зросла з 15,8 відс. до 18 відсотків. Переважна більшість (48,8 відс.) педагогічних працівників має стаж педагогічної роботи понад 20 років і тільки 7,5 відс. - до трьох років.

Отже, не зважаючи на достатньо високі темпи зростання номінальної заробітної плати працівників бюджетної сфери, рівень оплати праці в освіті, сфері охорони здоров'я та соціальної допомоги, культури та спорту залишається низьким, а оплата праці спеціалістів вищої кваліфікаційної категорії не відповідає критеріям гідної оцінки їх рівня освіти та досвіду.

Низька заробітна плата негативно впливає на престиж професії медика, педагога, соціального, культурно-освітнього працівника, що призводить до відтоку кадрів в інші сфери економічної діяльності за наявності відповідної освіти, а також до старіння кадрів.

КОЛЕГІЯ РАХУНКОВОЇ ПАЛАТИ, ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ МАТЕРІАЛІВ АНАЛІЗУ, ЗРОБИЛА НАСТУПНІ ВИСНОВКИ:

1. Реалізація Кабінетом Міністрів України завдань, визначених Указом Президента України від 25.12.2000 № 1375, щодо упорядкування оплати праці у бюджетній сфері на основі Єдиної тарифної сітки (ЄТС), розпочалась майже через п'ять років після видання Указу та через 2,5 року після прийняття постанови Кабінету Міністрів України про її затвердження. У зв'язку із затримкою більш ніж на 2,5 року запровадження ЄТС та поетапним її введенням, кожний працівник бюджетної сфери впродовж цього періоду недоотримував щомісячно, без врахування зростання розміру мінімальної заробітної плати, близько 20 відс. заробітної плати.

Запровадження у бюджетній сфері ЄТС, в основному, дозволило відновити втрачені міжпосадові і міжгалузеві співвідношення, але не вирішило в повному обсязі проблеми щодо диференціації тарифних ставок і посадових окладів різних професійно-кваліфікаційних груп працівників з урахуванням складності їх праці, а також усунення необгрунтованих диспропорцій у рівнях оплати праці працівників однакової кваліфікації, які виконують аналогічну за складністю та функціональними ознаками роботу.

Відсутність системності та суб'єктивний підхід з боку Кабінету Міністрів України при визначенні розмірів оплати праці окремих категорій працівників шляхом внесення змін у вже встановлені ЄТС співвідношення призвели до початку руйнування основ запровадженої в бюджетній сфері тарифної системи. Внесені Урядом впродовж 2005-2007 років зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 не дозволили досягти мети запровадження ЄТС в частині підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових співвідношень в оплаті праці.

На сьогодні відсутня будь-яка система при встановленні додаткових видів оплати праці (надбавок, доплат) працівникам в розрізі окремих галузей бюджетної сфери, а також при визначенні умов оплати праці працівників бюджетних закладів (установ), яким Указами Президента України надано статус національних.

Намагання Міністерства праці та соціальної політики України упорядкувати ці питання не були підтримані Міністерством фінансів України у зв'язку з відсутністю наявних бюджетних ресурсів.

2. Оскільки запроваджені нові розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) на основі ЄТС базуються на занижених показниках прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати, то суттєвого підвищення заробітної плати працівників бюджетної сфери не відбулося.

Враховуючи занижений рівень прожиткового мінімуму та рівень інфляції, що склався, рівень заробітної плати в бюджетній сфері не забезпечує виконання нею основної, відтворювальної функції і не відповідає гарантіям, визначеним Законом України "Про освіту", Основами законодавства України про охорону здоров'я та Основами законодавства України про культуру. Низька заробітна плата негативно впливає на престиж професії медика, педагога, соціального, культурно-освітнього працівника, що призводить до відтоку кадрів в інші сфери економічної діяльності за наявності відповідної освіти, а також до старіння кадрів.

2.1. Незважаючи на достатньо високі темпи зростання номінальної заробітної плати в сфері освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури та спорту, рівень оплати праці в цих галузях залишається стабільно низьким.

Темпи зростання реальної заробітної плати, яка характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати, значно повільніші у зв'язку з високим рівнем індексу споживчих цін. У 2007 році при зростанні номінальної заробітної плати проти попереднього року на 29,7 відс., реальна заробітна плата збільшилась всього на 12,5 відс., а у січні-вересні 2008 року, при збільшенні номінальної заробітної плати на 37,6 відс., зріст реальної заробітної плати склав всього 8,4 відсотка.

2.2. Розміри мінімальної заробітної плати, що встановлюються законами про державний бюджет на відповідний рік, не відповідають вимогам Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який набув чинності ще у 2000 році. Відповідно до цього Закону мінімальна заробітна плата визначена як одна з основних державних соціальних гарантій і не може бути нижче рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом. Проте жодного разу з моменту набуття чинності даним Законом мінімальна заробітна плата не досягала рівня прожиткового мінімуму.

2.3. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2008 № 939 "Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери", втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 04.04.2007 № 602, яка передбачала встановлення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду на рівні мінімальної заробітної плати, що надавало можливість з початку законодавчо визначеного терміну підвищення розміру мінімальної заробітної плати, без прийняття додаткових нормативних актів, здійснювати підвищення ставок і посадових окладів працівникам бюджетних установ. На сьогодні розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду встановлюється Кабінетом Міністрів України, що, фактично, є переходом до ручного управління цим процесом.

3. Невідповідність затвердженого прожиткового мінімуму його фактичному розміру, а також встановлення мінімальної заробітної плати у розмірі, меншому за прожитковий мінімум для працездатної особи, не відповідає вимогам Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" та призводить до суттєвого заниження розмірів мінімальної заробітної плати.

Затверджені Кабінетом Міністрів України набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та набори послуг для основних соціальних демографічних груп населення, що застосовуються для визначення розмірів прожиткового мінімуму, не перезатверджувалися з 2000 року, що суперечить вимогам Закону України "Про прожитковий мінімум", яким передбачено перегляд цих наборів не рідше одного разу на п'ять років. Показник прожиткового мінімуму визначається на базі споживчого кошика, що не враховує повного набору товарів і послуг, які необхідні для задоволення першочергових матеріальних і культурних потреб громадянина, а забезпечує лише його фізіологічне виживання.

При встановленні розміру прожиткового мінімуму Кабінетом Міністрів України не враховуються інфляційні процеси. На 2008 рік показники прожиткового мінімуму визначалися, виходячи з вартості наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів, послуг за цінами травня та прогнозного індексу інфляції у 2007 році 7,5 відс., та 9,6 відс. на 2008 рік. Влітку 2008 року Уряд змінив прогнозний рівень інфляції на 2008 рік з 9,6 відс. до 15,9 відс., проте рівень прожиткового мінімуму не переглядався. Водночас фактичний рівень інфляції у 2007 році становив 16,6 відс., а за січень-жовтень 2008 року - 18 відсотків.

4. Нормативно-правове забезпечення умов оплати праці працівників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки є неповним і не відповідає вимогам Закону України "Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії", ст. 6 Закону України "Про оплату праці", що призводить до суттєвого заниження розмірів їх заробітної плати.

4.1. Встановлення впродовж періоду впровадження ЄТС, розмірів посадового окладу працівника 1 тарифного розряду на рівні мінімальної заробітної плати не узгоджуються з вимогами ст. 6 Закону України "Про оплату праці", згідно з якою тарифна ставка робітника першого розряду встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

4.2. Запровадження тарифної системи оплати праці відбулося за відсутності затверджених кваліфікаційних характеристик професій (посад) працівників окремих бюджетних галузей. Міносвіти та Мінкультури не забезпечили виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2003 № 356 і не затвердили відповідні кваліфікаційні характеристики професій (посад) працівників освіти і працівників галузі збереження пам'яток архітектури, історії та культури, заповідної справи.

4.3. Встановлення більших тарифних розрядів за окремими посадами закладів культури і мистецтв без врахування кваліфікаційних вимог не відповідає нормам Закону України "Про оплату праці" та Концепції дальшого реформування оплати праці в Україні щодо диференціації тарифних ставок і посадових окладів різних професійно-кваліфікаційних груп працівників з урахуванням складності та результатів їх праці.

4.4.Лікарям, іншим медичним працівникам, у роботі яких наявність досвіду є однією з найважливіших умов досягнення відповідного рівня кваліфікації, доплата за вислугу років, інші види додаткової оплати праці, передбачені для педагогічних, науково-педагогічних, музейних, бібліотечних працівників, артистичного та художнього складу театрів, чинними нормативними актами не передбачені. Це свідчить про відсутність єдиної політики щодо встановлення стимулюючих виплат для працівників бюджетної сфери.

4.5. Норми Закону України "Про освіту", Основ законодавства України про охорону здоров'я, Основ законодавства України про культуру, які встановлювали гарантії щодо розміру окладів та ставок заробітної плати працівників відповідних галузей, з 1996 року не виконувались, з 2001 року призупинялись, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вилучені. Проте Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп зазначені положення Закону визначено неконституційними.

4.6. Рішення Міністерства освіти і науки України про підвищення посадових окладів всім працівникам Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут", Національного авіаційного університету, Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого суперечить ст. 13 Закону України "Про оплату праці", якою визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Про цей сайт | Адміністратор | Лист до редакції
Розробник ЗАТ "Софтлайн", Україна© Рахункова палата України